На 18-річчі сина чоловіка свекруха вручила йому ключі від моєї квартири, не підозрюючи, яке запитання я поставлю наступним.

— Тягни рулетку правіше, Пашо. Тут диван-книжка не стане, кут із цією дурнуватою діжкою заважає.

— Креслення свої дружина твоя й на кухні поробить, а нам тут потрібен простір.

Оксана завмерла у дверях власної вітальні, тримаючи в руках горнятко із зеленим чаєм. Її свекруха Галина Степанівна, вбрана у велюровий спортивний костюм, повзала навколішки, розмотуючи будівельну рулетку з цілеспрямованістю землеміра, який ділить родючі угіддя. Павло, законний чоловік Оксани, слухняно притискав металевий язичок стрічки до плінтуса.

— Соромлюся спитати, кого ми тут ховати зібралися за таких габаритів? — рівним тоном поцікавилася Оксана.

Гіркуватий пар від чаю приємно зігрівав підборіддя. Галина Степанівна скинула голову. Її хімічна завивка, щедро залита лаком, підстрибнула суцільним монолітом.

— О, Оксаночко, а ми тут із Пашею прикидаємо перспективи? — свекруха заметушилася, анітрохи не збентежившись. — Кімната — справжній стадіон, а в тебе тут два столи стоять та папірці розкладені. Цілковито нераціональне використання площі. А якщо твій робочий стіл посунути до батареї, тут чудово стане розкладний диван, і телевізор треба перевісити.

Оксана поставила горнятко на найближчий комод. Взяла рулетку за жовтий пластиковий корпус і різко смикнула вгору. Вісім метрів металевої стрічки з тріском втягнулися всередину, ледь не відрубавши Павлові пальці. Чоловік ойкнув і відсмикнув руку.

— Галино Степанівно… — Оксана акуратно опустила рулетку в бездонну сумку свекрухи, що стояла на кріслі. — Моя вітальня — не меблевий склад. Я — ландшафтна дизайнерка. Мені потрібні світло й простір для креслень. Жодних чужих диванів тут не буде ні сьогодні, ні в наступному житті. А тепер марш мити руки. Я вечерю розігріваю.

Вона розвернулася й пішла на кухню, залишивши родичів перетравлювати почуте. Позаду почулося обурене сопіння свекрухи й примирливий шепіт чоловіка. Оксана не терпіла зазіхань на свою територію.

Їй було 32, і до цього віку вона засвоїла головне правило життя. Якщо даєш людині палець, вона неодмінно відкусить руку по самий лікоть. І ще поскаржиться, що кістки жорсткі.

Квартира, в якій вони жили з Павлом, була куплена нею до шлюбу на гроші, зароблені на перших контрактах з озеленення елітних селищ. Друга квартира, затишна однокімнатка на п’ятому поверсі цегляного будинку, дісталася від діда. Саме в ній зараз і мешкала Галина Степанівна.

Свекор розлучився з нею два роки тому, виставивши з парою валіз із власного дошлюбного житла. Жінка фактично лишилася на вулиці. Павло тоді рвав на собі волосся, бігав по кредитних установах, намагаючись зібрати гроші на іпотеку для мами.

Оксана, подивившись на цей цирк на дроті, просто кинула на стіл ключі від дідової квартири. Грошей вона з неї не брала. Оплату за лічильниками свекруха переказувала сама, і на цьому фінансові стосунки закінчувалися.

Оксана вважала це розумним внеском у спокій власної нервової системи. Чоловік не смикався, свекруха сиділа в теплі й не лізла в їхнє життя. Принаймні, так було до сьогоднішнього вечора…