Розбираючи старе горище, хлопець знайшов дивний фотоколаж своєї дружини, зроблений 15 років тому
Через три дні Артема викликала слідча Наталія Мороз. На столі лежала товста архівна тека. Вона говорила спокійно й не обіцяла швидкого результату. Спочатку треба було опитати Анну, перевірити справжність фотографій, знайти Віктора й отримати законні підстави для огляду ділянки. Розповідь про зачинену літню кухню була важливою, але самої здогадки для розкриття підлоги недостатньо.
Анна не відповідала на дзвінки. Повернувшись до квартири по документи, Артем побачив порожню половину шафи й записку: «Я не тікаю. Мені треба перестати ховатися за тобою». Поруч лежав маленький латунний ключ і підписана Анною згода на огляд комода, синього плаща та добровільну передачу знайденого слідству. Указаний у документі адвокат підтвердив підпис. Наталія попросила нічого не відкривати до її приїзду.
У будинку нижню шухляду відкрили на підставі згоди Анни, у присутності Наталії та двох працівників. Уміст сфотографували й внесли до протоколу, а пачку листів під скатертинами вилучили й запакували окремо. Світлин почерк Артем упізнав одразу; від знайомого нахилу літер у нього перехопило горло. Пізніше йому дали прочитати копії. Уже на офіційному допиті Анна пояснила, що після зникнення забрала листи з кіоску, сховала їх у комоді й носила ключ на шиї, доки не вийшла заміж. Світла писала про копії чужих документів і договори позики, яких зазначені в них люди не укладали.
Олена керувала фотокіоском і допомагала відвідувачам робити копії для довідок. Віктор вибирав людей, які погано тямилися на паперах, і переконував їх підписувати порожні бланки нібито для заяв на знижку. Частина грошей ішла на його старі борги, частина — на оренду кіоску й лікування Анниної бабусі. За кількома такими позиками Олена сама вносила платежі, переконуючи себе, що лише тимчасово користується чужими даними. Світла спершу думала, що помилилася, але потім знайшла список прізвищ і сум.
В останньому листі Світла просила Анну не попереджати матір. Вона збиралася забрати з кіоску оригінальний зошит зі списком і поговорити з Оленою в бабусі, коли Віктор поїде. На випадок, якщо його відберуть, Світла заздалегідь переписала прізвища й суми в інший шкільний зошит. Копію вона сама зашила в підкладку синього плаща, який Анна залишила в бабусиному будинку після фарбування вікон. Артем перечитав ці рядки тричі й згадав плащ із шафи в коридорі.
Плащ висів у шафі в коридорі, загорнутий у целофан. Підкладка на спині була розпорота й знову прихоплена великими стібками. Артем не став чіпати річ. Після фотозйомки й внесення плаща до протоколу Наталія при двох працівниках обережно розкрила шов. Між тканиною й підкладкою зашелестів тонкий учнівський зошит із прізвищами, номерами документів і сумами…
