Рятувальник витягнув дворнягу з-під заваленого будинку. Сюрприз, який чекав на його команду під час повторного поштовху

Олексій дивився на глибоку подряпину, що перетинала стільницю. Під його коротко підстриженими нігтями все ще виднілася темна цементна пилюка, що в’їлася. Він дістав із нагрудної кишені вицвілої форми складений учетверо зошитовий аркуш. Поклав його на стіл і повільно, обома руками розгладив жорсткі згини.

— Це рапорт механіка-водія евакуаційної машини, — голос Олексія прозвучав сухо й абсолютно рівно. — Графік відходу було зірвано через пробитий патрубок радіатора. Ми латали його армованим скотчем рівно тридцять вісім хвилин. Скандал із собакою зайняв менше хвилини. Собака перебував у десантному відсіку за прямим наказом мого командира відділення.

Кузьмін примружився. Погляд його водянистих очей став колючим. Він неохоче потягнув списаний зошитовий аркуш до себе по стільниці.

Олексій розстебнув тугий верхній ґудзик кітеля. Заліз у внутрішню кишеню й дістав ще одну стопку складених паперів. То були потерті копії, здобуті за три довгі місяці. Місяці нескінченних черг, стояння в холодних коридорах госпіталів, методичних пошуків потрібних людей по різних частинах. Після вибуху в підвалі йому діагностували контузію — струс мозку, проблеми зі слухом, запаморочення. Поки він лежав у госпіталях, він збирав ці підписи.

— Показання старшого сержанта Мельника. Свідчення пораненого рядового Соколова, — Олексій неспішно викладав аркуші на стіл, один за одним. — Письмове підтвердження командира відділення Бондаренка. Виписки з журналу бойових дій сектора. Вони всі підписали. Кожен із них.

Голова комісії довго дивився на нерівні рядки, виведені синьою кульковою ручкою на різному папері. Вентилятор на широкому підвіконні монотонно ганяв сперте, важке повітря. За мутним шибкою вікна з глухим, вібруючим гулом проїхала колона важкої техніки.

Кузьмін узяв крайній аркуш, прочитав його, відклав убік. Узяв наступний. Папір тихо шелестів.

— Ви ж розумієте, Савельєв, що неповоротка система так не працює? — глухо спитав він, не підводячи очей. — У мене на столі лежить готовий наказ про передачу вашої справи до військової прокуратури. Ви порушили статут. Ви регулярно ставили тварину вище за посадові інструкції.

Олексій знову взяв до рук старий, обгорілий нашийник. Жорстка, задубіла від бруду й поту шкіра звично лягла в широку долоню. Метал півкільця холодив шкіру…

Продовження історії НАТИСКАЙТЕ на кнопку ВПЕРЕД під рекламою 👇👇👇