Самотній хлопчик зустрів у лісі лева, і ця зустріч стала початком незвичайної історії
Він зробив перший крок. Потім другий. Кожен крок давався повільно, крізь біль. Гілка шкребла землю. Долоні нили. Тіло хиталося. Кілька разів Микиті здавалося, що зараз він упаде і вже не підведеться.
Але левиця не відходила далеко. Вона рухалася попереду, потім зупинялася, повертала голову й дивилася, поки він не наближався настільки, наскільки міг.
Так вони йшли крізь зарості — хлопчик із розпухлою ногою і хижачка, яка вела його невідомо куди.
Микита все ще не розумів, що відбувається. Він хапався за будь-які пояснення. У пам’яті спливло, як дорослі говорили про левицю, яку іноді бачили неподалік від безпечної зони. Охорона розповідала, що вона тримається на відстані, з’являється раптово, спостерігає і так само тихо зникає. Ніхто не називав її ручною — таке слово було б небезпечною дурістю. Але всі визнавали: звір поводиться незвично допитливо.
Може, це була саме вона.
Може, вона знала, де люди. Може, тому й не залишила його. Може, вона веде його не до небезпеки, а до води чи назад до стоянки.
Але надія залишалася крихкою. Варто було кущам ставати густішими, і тривога знову охоплювала його. А раптом він помиляється? А раптом левиця веде його туди, де він остаточно втратить можливість урятуватися? А раптом уся ця дивна турбота — лише незрозуміла частина поведінки хижака перед нападом?
Одного разу йому здалося, що вдалині пролунали голоси. Микита зупинився, підвів голову і хотів крикнути, але почув тільки вітер у траві й власне серце. Звуки зникли так швидко, що він засумнівався: чи були вони взагалі? Може, втома вже обманювала його.
Левиця теж зупинилася. Подивилася на хлопчика, потім знову повернулася вперед.
Микита міцніше стиснув гілку і пішов далі.
Час утратив форму. Він не знав, минуло кілька хвилин чи набагато більше. Усе довкола змінювалося майже непомітно: сухі кущі, низькі дерева, пил, трава, знову кущі. Кожен крок ставав маленькою перемогою над болем. Микита вже не плакав уголос, тільки іноді схлипував, коли пошкоджена нога випадково торкалася землі.
Потім попереду з’явився звук…
