Самотній ветеринар прихистив пораненого вовка, коли онук зажадав його приспати
Олег рушив туди. Микола вистрілив угору; оглушливий гуркіт розірвав нічну тишу.
— Ще раз у повітря не стрілятиму! — крикнув він.
— Зовсім здурів, старий? — загорлав Мельник. — Ми ж поділитися пропонуємо!
— Залиште собі ваші гроші!
Тим часом Олег дістався дверей і смикнув їх.
— Вікторе, тут замкнено!
— Виламуй!
Вони не збиралися відступати. Микола зіскочив із ґанку й побіг до сараю, але шлях йому заступив мовчазний чоловік з арбалетом.
— Стій, діду. Кидай рушницю.
Зсередини долинуло могутнє гарчання. Рудий кидався на двері, змушуючи їх тремтіти.
— Оце лютий звірюка! — засміявся Олег. — Покупцям сподобається.
Він заходився орудувати ломиком; дошки затріщали. Микола спробував відштовхнути чоловіка, що заступив дорогу, але сил не вистачило. Старий упав у сніг.
— Лежи, дідусю. Дорослі справи без тебе вирішимо, — сказав браконьєр.
Двері впали. З кліткою в руках Олег ступив у сарай.
— Показуйся, сірий розбійнику!
У відповідь пролунали гарчання, шум боротьби, а тоді крик:
— Стрибнув на мене! Допоможіть!
Допомога не встигла. Із сараю швидко, хоч і кульгаючи, вискочив Рудий. Слідом вибрався Олег, притискаючи до себе поранену руку.
— Покусав! — стогнав він. — Ледь руки не позбувся!
Вовк зупинився біля Миколи, що лежав, і вишкірився. Слабкість не заважала йому готуватися до нової сутички.
— Стріляй! — наказав Мельник чоловікові з арбалетом.
Той вагався.
— Старого зачеплю. Вони поруч.
— Плювати на старого!
Мельник дістав обріз і навів на вовка. Рудий випередив його: стрибком збив мисливствознавця в сніг і вкусив за плече.
— Вбиває! — закричав той. — Пристрельте його!
Арбалетник знову спробував прицілитися, але Микола виявився спритнішим. Схопившись, він ударив чоловіка рушницею по руках, і арбалет полетів у сніг.
— Рудий, до мене!
Вовк відпустив Мельника й відскочив. Мисливствознавець корчився, тримаючись за поранене плече.
— Відповіси за це! — хрипів він. — Звір на людей кинувся! Замах на вбивство!
— Ми захищалися. Ви до мене вдерлися.
На подвір’я вдарило світло нових фар. Із міліцейського УАЗа вийшов дільничний Бондаренко.
— Що тут коїться?
— Артеме! — зрадів Микола. — Добре, що встиг!
— Сусіди викликали: постріли, крики. Вирішили, когось убивають.
— Так і є! — простогнав Мельник. — Маніяк вовка на нас нацькував!
Артем оглянув розбиті двері, клітку, арбалет і поранених чоловіків.
— Вікторе Андрійовичу, — холодно спитав він, — навіщо ви о другій ночі з’явилися сюди зі зброєю й кліткою?
— Ми…
— Рудого вкрасти хотіли, — пояснив Микола. — Самі зізналися, що капкан належить їм. Збиралися отримати за звіра пів мільйона.
— За вовка стільки? — здивувався дільничний.
— За шкуру, — уточнив поранений Олег. — За кордоном добре платять.
Він урвався: зрозумів, що виказав себе.
— Ясно. Браконьєрство в особливо великих розмірах, ще й напад на приватне володіння, — сказав Бондаренко.
Рудий лишався біля ніг Миколи й важко дихав. Бійка забрала останні сили.
— А вовк? — спитав дільничний.
— Мене захищав. Напали ж вони.
Бондаренко подивився на звіра. Той спирався на хвору лапу, не гарчав і жодної агресії не виявляв.
— Цих забираю. З вовком потім розберемося.
— Не буде ніякого «потім», — прошепотів Микола, дивлячись на Рудого, який ледве тримався на ногах.
— Що значить — не буде?
— Нічого. Поясню потім.
Старий зітхнув. Часу вже не лишалося: вранці з’являться люди з іншими повноваженнями, і від них Рудого не вберегти.
Уранці побоювання Миколи справдилися: на подвір’я в’їхала ціла вервечка машин. Серед них були білий УАЗ із червоним хрестом, чорна «Нива» обласного мисливського нагляду й міліцейський автомобіль дільничного Бондаренка. Із машин один за одним вийшли п’ятеро чоловіків. На всіх були службові куртки, і з їхнього вигляду старий зрозумів, що цього разу до нього приїхали офіційно.
— Микола Григорович Ковальчук? — звернувся до нього високий чоловік із сивою бородою. — Моє прізвище Черненко, я головний ветеринар області. До нас надійшов сигнал про дику тварину, яка перебуває у вас. Ми приїхали вирішити це питання на місці.
— Від кого сигнал?
— Заяву подав ваш онук, — пояснив другий чоловік, повний, у дорогому дублянці. — Він повідомив, що ви незаконно утримуєте вовка. Я Левченко, начальник обласного мисливського нагляду…
