Щоранку рівно о 06:15 сотні чорних ворон зліталися на дах одного й того самого будинку в селі, зберігаючи цілковиту, мертву тишу. Сусід вирішив запустити дрон, щоб подивитися, що їх так приваблює

Увечері Артем уперше не відповів батькам. Зате Андрієві прийшло повідомлення з незнайомого номера: «Прибери квитанцію і перестань чатувати. Наступний лист упаде не на дорогу».

Швидко встановити відправника не вдалося. Інспектор долучив повідомлення до матеріалів про крадіжку й пошкодження даху, порадив не залишатися на подвір’ї самому й пообіцяв частіше проїжджати повз будинок. Ольга запропонувала поїхати до сестри. Андрій відмовився. Тоді вона поставила перед ним чашку давно вистиглого чаю.

— Ти все життя рятував нас від скандалів мовчанням. Артем розбив чужу машину — ти домовився. Його вигнали з навчання — ти сказав рідним, що він пішов сам. Якщо він замішаний і ти знову його прикриєш, я поїду не на кілька днів.

Андрій дивився на згаслий екран. Син звик: батько спершу сердиться, потім усуває наслідки й нікому не каже правду. Можливо, саме на це Артем і розраховував тепер.

У суботу Андрій без попередження приїхав на склад Віктора. Господар сам провів його до дальнього приміщення. Над бункером із сухим кормом висіла перекошена металева рама, поруч — ручна заслінка й обірваний провід.

— Ось для чого купувалися деталі, — сказав Віктор. — Автоматика тиждень заїдала, довелося переробити.

Літній комірник підтвердив, що навесні Артем справді працював біля бункера. Таймера він не бачив, зате пам’ятав невеликий мотор і часті лайки через заклинену раму. На верстаку лежав такий самий кабель, а на полиці стояли зелені тюбики. Квитанція перестала бути прямим доказом: комплект і справді міг спочатку призначатися для складу.

— Олена сама просила допомогти переконати матір продати справу, — сказав Віктор біля воріт. — Вона втомилася жити за Маріїними правилами. Не видавай сімейну війну за мою змову…