Свекруха дистанційно керувала сином під час сімейної розмови, аж поки невістка не вирішила звернутися до неї напряму

Наступного дня Наталя помітила, як із їхньої спільної коробочки зникла половина суми на продукти. На резонне запитання, куди поділися гроші, Роман відповів туманно, ховаючи очі:

— Я їх інвестував у недоторканний запас. Чоловік має контролювати резерви.

Наталя тоді лише похитала головою. Вона чудово розуміла, що ніякий це не резерв, а просто безглузда спроба погратися в альфа-самця за маминим методичником. Сперечатися не стала. У неї була своя зарплата, і залежати від чоловікових вибриків вона не збиралася.

Хоче харчуватися макаронами зі знижки — його право. Коли настали вихідні, вона спокійно поїхала на ринок. Суботній ранок видався морозним.

Ринок гудів, наче стривожений вулик. Наталя обожнювала це місце. Тут пахло копченим салом, свіжою кінзою й домашніми соліннями.

Вона пройшлася рядами з упевненістю завсідниці. У тітки Галини, колоритної жінки в трьох пухових хустках, Наталя взяла чудовий шматок свинячої шиї.

— Наталочко, бери! М’ясо — як пісня! Твоєму чоловікові для сили саме те! — басила Галина, спритно зважуючи шматок.

Далі були свіжі домашні яйця з яскравими жовтками, пупирчасті огірочки, банка жирної домашньої сметани й товста палиця справжньої сирокопченої ковбаси, від самого запаху якої можна було знепритомніти. Наталя розплачувалася своєю карткою, не рахуючи копійки.

Вона заробляла на це свято шлунка своєю працею. І не збиралася в чомусь себе обмежувати через те, що Зоя Петрівна вбила синові в голову якусь маячню. Завантаживши важкі пакети, що приємно відтягували руки, у свою машину, вона поїхала додому.

У голові крутилися думки про те, як смачно запекти м’ясо з картоплею в духовці під сирною скоринкою. Настрій був чудовий. Ніщо не віщувало того цирку, який чекав на неї в квартирі…