Свекруха почала господарювати серед моїх суконь, не підозрюючи, що я вже ухвалила рішення

Вона подивилася на чоловіка. У напівтемряві його обличчя здавалося чужим. Ще вчора він був дратівливим, байдужим, але своїм. Тепер поруч лежала людина, яка спокійно брала участь у її приниженні. Зрада виявилася не гучною — без криків і битого посуду, — а побутовою, липкою, майже господарською. Від цього було ще страшніше.

Ніч вона провела без сну. Ігор дихав рівно, інколи перевертався, бурмотів щось уві сні, а Марта лежала на краю ліжка й розуміла, що ділить постіль із ворогом. У голові знову й знову спливали фотографії, повідомлення, фрази Галини Степанівни, ранкові натяки, чоловікове «із непотрібного». Усе складалося в ясну, огидну картину.

До ранку образа перегоріла. Замість неї лишився холодний спокій. Марта більше не хотіла кричати. Крик був би подарунком. Вони звикли, що її можна виставити істеричкою, дріб’язковою жінкою, яка тремтить над «ганчір’ям». Ні. Тепер їй потрібні були докази.

За сніданком вона поводилася як завжди. Поставила перед Ігорем каву, підсмажила тости, спитала про роботу. Він був розслаблений, навіть добродушний. Не помітив ні її блідості, ні синяви під очима, ні того, як міцно вона тримала виделку.

— Слухай, — сказав він між ковтками кави, — мама дзвонила. У неї кран на кухні підтікає. Після роботи заїду, подивлюся.

— Звісно, — рівно відповіла Марта. — Мамі треба допомагати.

Він задоволено кивнув, поцілував її в щоку й пішов. Щойно двері зачинилися, Марта набрала Наталю — свою подругу, юристку, людину з ясною головою й гострим язиком.

— Наташ, мені потрібна допомога. Терміново. Юридична.

— Що сталося? — голос подруги одразу став зібраним.

— Здається, чоловік і його мати вирішили мене обібрати.

Вона розповіла все коротко, без сліз: блуза, фотографії, переписка, перли. Наталя не перебивала.

— Зрозуміло, — сказала вона нарешті. — Мерзотно, але поки не безнадійно. Головне — жодних скандалів. Не показуй, що все знаєш.

— Що мені робити?

— Збирати докази. Скриншоти переписки, фото, чеки на речі, підтвердження покупок. Усе, що показує, що це твоє майно. І ще… — Наталя помовчала. — Постав камеру в гардеробній.

— Камеру? — Марта навіть сіла.

— Так. Найпростішу, мініатюрну. Замаскуй так, щоб охоплювала вхід, вітрину з прикрасами й шафи. Якщо вони полізуть туди знову, матимеш запис. І перевір банківські рахунки, документи на квартиру, все, що можна перевірити. Такі люди рідко обмежуються однією блузою.

Розмова надала Марті дивної сили. У неї з’явився план — і з планом повернулося дихання. Вона зробила скриншоти переписки Ігоря з матір’ю, зберегла фото свекрухи в зіпсованій блузі, знайшла електронний чек із бутика. Потім в обідню перерву заїхала в магазин техніки й купила маленьку камеру, замасковану під зарядний пристрій.

Продавець, молодий хлопець із розуміючою усмішкою, спитав:

— За чоловіком стежитимете?

Марта не відповіла. Лише забрала чек і вийшла, відчуваючи, як неприємно липне до шкіри сам факт цієї покупки.

Удома вона встановила камеру на верхній полиці гардеробної, за стосом капелюшних коробок. Об’єктив майже не проглядався, але захоплював усе: двері, вітрину, центральний ряд вішалок. Коли зображення з’явилося на її телефоні, Марта відчула не полегшення, а гіркоту. Вона ніколи не думала, що у власному домі їй доведеться ставити пастку.

Увечері Ігор повернувся задоволений.

— У мами все зробив, — повідомив він з порога. — Вона, до речі, сказала, що знайшла в себе твою блузу. Завтра завезе. Бачиш, дарма переживала.

— Яка удача, — спокійно сказала Марта, помішуючи соус.

Брехня була такою дешевою, що майже смішила. Вони вечеряли, він розповідав про справи, скаржився на начальника, планував вихідні. Марта дивилася на нього й бачила актора, який сам повірив у свою роль.

Наступного дня Галина Степанівна справді привезла блузу. Річ була зіпсована остаточно: пляма від вина не зійшла, а на тонкому шовку з’явилася маленька дірочка — явно після грубої спроби вивести її чимось агресивним.

— Мартусю, пробач, — голосила свекруха, простягаючи їй блузу. — Там така офіціантка безтолкова трапилася, просто на мене налетіла. Я їй висловила, звісно. А потім застірала, старалася…