Свекруха радила не починати жити заможно, не підозрюючи, яку відповідь приготувала невістка

Метал дзенькнув у тиші.

Марина розкрила теку й виклала перед чоловіком на стіл усі три квитанції.

— По-друге, твоя половина витрат на квартиру, світло й воду за ці три місяці становить 17 450. Переказуєш суму мені на картку. Термін оплати — до сьогоднішнього вечора. Якщо грошей не буде, я подаю на розлучення. Дітей у нас немає, спільного майна теж, тому все має минути швидко. А твої речі сьогодні ж увечері вирушають у пакетах до мами.

Свекруха в жаху сплеснула руками. Перспектива отримати великовікового сина назад у тісну однокімнатну квартиру лякала значно більше, ніж будь-які слова про сімейний обов’язок і любов до ближнього.

— Як це до мами? — верескнула Лідія Степанівна, миттю забувши про захист бідної відпочивальниці Олесеньки. — У мене в однокімнатній квартирі навіть зайвого дивана немає. У мене там розсада на підвіконнях. Куди я його покладу? Він же мені все потопче.

— Ну як куди? — Марина щиро здивувалася, витончено підвівши брови. — На макаронну дієту, Лідіє Степанівно. Ви ж самі щойно сказали: «Не жили заможно — нічого й починати». От і згадайте молодість. Будете вдвох засмажку на воді робити, спати по черзі на килимку й Олесині фотографії з курорту розглядати. Сім’я — це ж жертовність. Пожертвуйте йому кухню, заодно він вам там кран полагодить…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇