Світлана поспішала на переговори, але звеліла водієві зупинитися біля вагітної жінки, яку викинули з чорної машини

Тишу порушив Лисовський.

— Я не маю стосунку до цього листування.

— Добре.

— Тоді навіщо ви мене сюди покликали?

— Щоб особисто повідомити: договору не буде.

Він різко підвівся.

— Розмову закінчено.

Біля дверей Лисовський кинув Романові: — Розбирайся зі своєю сім’єю сам.

Коли двері зачинилися, Роман зірвався: — Ти розумієш, що накоїла?

— Зупинила проєкт, після якого тобі обіцяли третину чужої компанії.

— Не чужої. Я збирався розвивати новий напрям.

— Потай від мене.

— А як із тобою ще розмовляти? Твій батько все влаштував так, щоб я навіки залишився найманим працівником.

Дарина попрямувала до виходу.

— Залишіться, — сказала Світлана.

— Вона тут ні до чого, — різко заперечив Роман.

— Цікаво. Вранці ти був готовий звалити на неї витік файлів.

— Годі влаштовувати виставу.

Світлана викликала Степана. Він увійшов разом з Оксаною.

— Романе Геннадійовичу, — сказав юрист, — повідомляю: частину довіреностей відкликано. Внутрішні ліміти змінено. Значних фінансових операцій без додаткового погодження ви більше проводити не можете.

Чоловік подивився на дружину.

— Вирішила викинути мене з фірми?

— Зараз я захищаю майно компанії.

— Від мене?

— Так.

Він розсміявся.

— Ти справді вважаєш, що сама все збудувала? Твій тато віддав тобі готовий бізнес, а я десять років тягнув його на собі.

— І отримував за роботу зарплату, премії та повноваження.

— Я зробив тут половину обороту.

Оксана розгорнула звіт.

— І водночас три клієнти після відмови нашого комерційного відділу пішли до «Граніту».

— Збіг.

— А внутрішні ціни Ткач теж випадково дізнався? — спитала Світлана.

Роман ступив до столу.

— Ти вирішила знищити мене?

— Ні. Ти сам це зробив.

Він кинув погляд на Дарину. Світлана побачила той самий переляк, який помітила на записі з парковки.

— І ще одне. Я знаю, які у вас стосунки.

Секретарка завмерла.

— Що ти верзеш? — спитав чоловік.

— Учора камера на парковці записала ваш поцілунок.

Дарина затулила рот долонею. Роман уперше не знайшов миттєвої відповіді.

— Який ще запис?

— Звичайний запис системи безпеки. Я не просила стежити за вами. Перевіряли переміщення працівників після роботи.

— Романе… — прошепотіла Дарина.

Він повернувся до неї.

— Мовчи!

Світлана подивилася на дівчину.

— Учора ви стверджували, що між вами нічого немає.

— Я боялася.

— Скільки часу?

Дарина опустила голову. Роман різко сказав: — Це не стосується компанії.

— Майже рік, — видихнула секретарка.

— Я сказав мовчати.

Дівчина здригнулася, а потім несподівано підвищила голос: — Чому? Ти все одно збирався піти від неї після угоди.

Тепер замовкли всі. Роман зблід.

— Що, знову зробиш винною мене? — спитала Дарина. — Як сьогодні з листами?

Світлана повернулася до чоловіка.

— Після угоди ти збирався піти?

Він зрозумів, що заперечувати безглуздо.

— Так.

— І купити їй квартиру?

— Допомогти.

— За які гроші?

— За свої.

— Чому строк першого внеску призначено одразу після угоди з Лисовським?

— Збіглося.

— У тебе надто багато всього збігається.

Роман різко вдарив долонею по столу.

— Мені набридло звітувати. Я десять років жив поруч із жінкою, яка вважала все своїм.

— Компанія справді моя.

— Ось ти навіть зараз це кажеш.

— Бо це юридичний факт.

— Для тебе я був працівником з обручкою на пальці.

— Ти був моїм чоловіком, доки не вирішив украсти в мене майбутнє.

— Я нічого не крав.

— Тоді поясни «Граніт», клієнтів, фіктивні акти та свої 35%.

Він мовчав. Світлана продовжила: — Батько недарма відмовився дати тобі частку.

Обличчя Романа спотворилося.

— Не смій приплітати його.

— Він розгледів тебе раніше за мене.

— Ти ще пошкодуєш.

Степан одразу втрутився: — Погрози тут зайві.

— Це не погроза, — процідив Роман. — Це факт.

Він схопив піджак і кинув Дарині: — Ходімо.

Дівчина залишилася на місці.

— Куди?

— Зі мною.

— Ти п’ять хвилин тому намагався звалити на мене своє листування.

— Зараз не час.

— Для тебе ніколи не час, коли відповідати доводиться самому.

Роман вилаявся й вийшов сам. Дарина заплакала.

— Я не знала про ці частки.

— Мені потрібні не клятви, а документи. Згадайте всі доручення Романа…