Син попросив батька не приїжджати перед Новим роком, але візит без попередження відкрив тривожну правду

Ви ж давно на відпочинку.

— От саме. На відпочинок теж треба приходити вчасно, інакше найкращі місця займуть.

Галина засміялася й пішла. Для сусідів він залишався тихим дідусем, який їздить на старому позашляховику, сам лагодить крани й купує хліб зі знижкою. Ніхто не здогадувався, що цей чоловік за десятки років збудував величезну логістичну компанію, почавши колись з однієї вантажівки, взятої майже на останні гроші.

У нього були складські комплекси, перевалочні бази, сотні машин, контракти, про які звичайні люди дізнавалися лише з ділових новин. Але жив він усе там само — у квартирі з вицвілими шпалерами, у старому кріслі, де пружини давно просіли. Так було зручніше. Так люди бачили не господаря величезної справи, а нешкідливого пенсіонера.

Після повідомлень сина Микола не став ні телефонувати, ні щось уточнювати. Він підвівся, пройшов до спальні, відчинив сейф і дістав зброю, яку тримав законно й майже ніколи не чіпав. Перевірив усе спокійно, без метушні. Потім накинув куртку й вийшов.

За кілька хвилин старий позашляховик уже пробивався крізь заметіль. Закрите селище зустріло його мертвою тишею. Не доїжджаючи до в’їзду, Микола заглушив мотор і далі пішов пішки — вздовж дерев, у темряві, провалюючись у сніг.

Будинок Павла сяяв усіма вікнами. Крізь великі шибки було видно вітальню: висока ялинка, гірлянди, святковий стіл, дорогий посуд, сміх гостей. Біля столу стояв тесть Павла — Роман Борисович, огрядний чоловік у костюмі, що ледве сходився на животі. Він наливав у келихи дорогий коньяк — той самий, що Микола колись подарував синові.

На дивані, розвалившись так, ніби це був її дім, сиділа Віра Леонідівна, теща Павла. На її плечах лежала шуба покійної дружини Миколи. Поруч біля каміна стояла Лариса, дружина Павла, у чорній вечірній сукні, спокійна, вродлива й упевнена.

Самого Павла ніде не було.

Микола обійшов будинок з боку гаража. Службові двері він відчинив швидко й тихо — стара навичка, що лишилася з тих часів, коли доводилося ночами зламувати замерзлі складські замки. Зсередини вдарив важкий хімічний запах.

Він спустився в підвал…