Син попросив батька не приїжджати перед Новим роком, але візит без попередження відкрив тривожну правду

— Звісно, звісно. Я тільки Павлові привіт передам і піду. Можна на краєчок присісти? Ноги після дороги зовсім не тримають.

Він рушив до столу, зачепив ліктем тацю з тарталетками, і закуски полетіли просто на білу блузку Віри. Та схопилася з вереском. Микола кинувся допомагати, метушливо замахав руками й почав розтирати пляму брудною долонею, перетворюючи її на велику жирну ляпку.

— Господи, вибачте! Руки вже зовсім не слухаються. Де у вас серветки? Зараз усе приберу.

— Не чіпайте мене! — прошипіла Віра.

Але при гостях вона не могла влаштувати сцену. Лише всміхнулася так, що вилиці побіліли.

Микола ще хвилину вибачався, бурмотів, метушився, а сам подумки відзначив: перший удар завдано.

Перш ніж піти, він перехопив Ларису в коридорі біля сходів. Його обличчя змінилося майже непомітно — ніби тінь пробігла по очах.

— Ларисо, зачекай. Тут важлива справа. Пам’ятаєш ділянку, яку ми з Марією оформляли на мене й Павла? Так от, через неї збираються прокладати велику дорогу. За землю дають велику компенсацію. Але потрібен особистий підпис Павла. Терміново. Документи треба подати найближчими днями.

Лариса завмерла.

— Наскільки велику компенсацію?