Травень 1953 року. 6 підлітків утекли з колонії до лісу. Повернувся лише один. Повністю сивий. Те, що він розповів, засекретили на 70 років

На третій день я написав на папірці: «Іду з вами». Андрій прочитав, кивнув, потис мені руку.

Надвечір усі зважилися йти. Наступні кілька тижнів ми готувалися. Потай, потроху.

Андрій розподілив обов’язки. Семко крав їжу зі їдальні. По сухарю, по скоринці.

Ховав під матрацом. Павло десь роздобув моток мотузки й старий ніж із дерев’яним руків’ям. Василь виміняв в одного хлопця два коробки сірників.

Багатство нечуване. Іван стежив за розкладом охорони. Запам’ятовував, коли змінюються вартові, коли відводять собак.

Я спостерігав за парканом, шукав слабке місце. Знайшов. У північно-західному куті дріт проржавів.

Один стовп підгнив і нахилився. Я написав: «Якщо навалитися вдвох, можна розширити лаз і пролізти». Андрій перевірив, схвально кивнув.

«Молодець, Німий! Око-алмаз». Ми чекали слушної ночі. Потрібна була безмісячна, темна ніч, щоб вартовий на вежі нічого не розгледів.

І щоб було сухо. По багнюці далеко не підеш, сліди залишаться. У ніч на 12 травня все склалося.

Тікали після півночі. Дочекалися, поки в бараці всі заснуть, потім по одному вислизнули через вікно. Місяця не було, темрява хоч в око стрель, тільки зорі над головою мерехтіли холодним світлом.

Повзли до паркану плазом, втискаючись у землю при кожному шереху. Серце калатало так, що здавалося, на всю колонію чути. Вартовий на вежі клював носом, я бачив його силует на тлі неба.

Голова опущена, не ворушиться. Собаку вели годувати, як Іван і казав. Пощастило.

Дісталися до кута, до нашого місця. Андрій і Павло налягли на стовп. Дріт заскрипів, розійшовся.

Лаз вузький, обдерлися всі, одяг порвали, руки в кров, але пролізли. Пролазили один за одним; я — останнім. Перевалився на той бік, встав, озирнувся.

Ліс. Чорний, мовчазний, безкраїй. Стоїть стіною, ніби чекає на нас.

Андрій прошепотів: «Усе, пішли. Швидко».

На південь. Ми побігли. Побігли, не озираючись, продираючись крізь кущі, спотикаючись об коріння.

Геть від колонії, геть від пекла. У ліс. Бігли, поки ставало сил…👉Продовження, натисніть кнопку «Далі» під рекламою👇👇👇