Різне

У родині чоловіка вечеряли без мене щовечора, аж поки одного разу я не повернулася додому раніше, ніж зазвичай

На кухні гуділа витяжка. Галина Петрівна щось наспівувала, постукуючи лопаткою по сковороді. В їдальні горіло світло. На столі стояли страви, від яких ішла пара. Усе було гаряче, свіже, щойно приготоване. Не вчорашні залишки, не випадково лишена ложка каші, не кірка рису з дна каструлі. Справжня, щедра сімейна вечеря.

Світлана дивилася на стіл і рахувала. П’ять тарілок. П’ять комплектів приборів. П’ять склянок. П’ять серветок. На одному місці вже стояла миска для Дмитра, хоча його ще не було вдома. Для нього приготували заздалегідь. Для нього залишили місце. Для неї — ні.

Із кухні вийшла Галина Петрівна з тарілкою креветок. Вона усміхалася й говорила кудись у бік кімнати:

— Іро, йди накривати. Зараз вечеряти будемо. І батька поклич, хай квіти лишить.

Потім вона побачила Світлану. Усмішка застигла. Тарілка сіпнулася в руках, креветки ледь не з’їхали до краю.

— Світлано? Ти чому повернулася?

Голос свекрухи видав усе раніше, ніж вона встигла натягти звичну маску. У ньому був не радісний подив, а переляк. Справжній, короткий, гострий. За секунду Галина Петрівна схаменулася, поставила тарілку на стіл, витерла руки об фартух і видавила усмішку.

— Ой, Світланочко, ти вже вдома. Щось рано сьогодні.

Світлана мовчала. Її погляд знову ковзнув до приборів. П’ять.

— Мамо, вечеря готова? — крикнула Ірина з кімнати. — Я помираю з голоду.

Вона вийшла, побачила Світлану й теж зупинилася.

— Сестричко? Ти чого так рано?

На обличчі Ірини змінилися три вирази: здивування, тривога, незручність. Вона швидко відвела погляд від столу, ніби там лежало щось непристойне.

— Сьогодні раніше закінчила, — сказала Світлана. Голос у неї був рівний, майже чужий.

— А-а, — протягнула Ірина й поспішила на кухню. — Я по рис.

З балкона зайшов Іван Семенович із маленькою лійкою в руці. Він теж здивувався, але швидше за інших повернув собі спокійний вигляд.

— Світлана повернулася? У магазині справ не було?

— Не було, — відповіла вона.

Свекор сів на чолі столу, взяв палички й постукав ними по краю тарілки.