Різне

Утікачка-засуджена знайшла в лісі прив’язаного чоловіка й невдовзі зрозуміла: ця зустріч не випадкова

Наступного ранку Кирило подав заяву до центрального слідчого відомства. Не через регіональних виконавців, не через людей, які могли бути пов’язані з Гнатюком, а напряму. У папці лежали банківські виписки, службові листи, дані по проміжних фірмах, показання свідка й окрема заява про втручання в хід справи Оксани Коваленко.

Романові знадобилася майже доба, щоб скласти ланцюжок. Частину матеріалів служба безпеки холдингу піднімала ще рік тому, коли Кирило вперше зацікавився дивною угодою. Тоді доказів не вистачило, перевірку зупинили, документи пішли в архів. Але Роман зберіг копії. Тепер, коли прізвище Гнатюка з’єдналося із затриманням Оксани, старі розрізнені фрагменти нарешті стали лінією.

Один переказ ішов через проміжну фірму, пов’язану з довіреною особою Назара. Призначення було розпливчасте: «консультація». Сума — велика, але не настільки, щоб привернути увагу випадковою перевіркою. Одержувач — структура, яка виводила гроші до людини Гнатюка. У діловому світі такі ланцюжки будують, щоб нічого не довести швидко. Але швидко вже й не вимагалося. Потрібно було показати, що регіональне слідство саботує справу.

Надвечір до слідчого, який затягував процедуру по Оксані, прийшли з перевіркою. Його прізвище було Рогаль. Його призначили на справу за день до затримання й він виявився пов’язаним із Гнатюком через старе управління та спільних посередників. Цього вистачило, щоб домогтися її тимчасового звільнення до завершення перевірки.

У понеділок зранку Оксана вийшла з ізолятора.

На ній була та сама куртка, в якій її забирали, але під нею — нормальний одяг, переданий адвокатом. Кирило стояв біля машини. Виглядав він гірше, ніж намагався показати: блідість, темні кола під очима, рука все ще берегла поранений бік.

— Ви виглядаєте краще, — сказав він.

— А ви гірше.

Він несподівано засміявся. Не голосно, але по-справжньому. Це було перше живе звучання за багато днів.

— Сідайте. Треба обговорити далі.

Машина рушила. За вікном пливло звичайне місто: люди на зупинках, вітрини, ранкова пара над дахами. Оксана дивилася на все це як на мову, яку колись знала, але встигла забути.

— Справу переглядають? — спитала вона.

— Офіційно. Призначать експертизу, заново опитають свідків. Дорошенко вже дав показання при прокуророві.

— Це займе час.

— Так.

— А рада?

— У четвер. Я хочу, щоб ви були там.

Вона повернулася.

— Навіщо?

— Бо все пов’язано: Гнатюк, земельна схема, Назар, моє викрадення, ваш вирок. Ви не стороння. Ви частина цієї історії.

— Формально я все ще засуджена.

— Формально ви свідок у справі про злочин проти мене. Це інший статус.

Він подивився на неї прямо.