Велика гарна квітка здавалася звичайною покупкою чоловіка, аж поки випадковість не розкрила її таємницю

Уночі прийшло повідомлення від Андрія. Він надіслав фото квитка зі зміненою датою: «Справи йдуть швидше. Можливо, повернуся раніше».

Він повертався. До його приїзду треба було встигнути більше, ніж дозволяла звичайна сміливість.

Марина від’їхала за квартал і тільки біля аптеки набрала відповідь: «Напиши, коли буде точна дата».

«Завтра скажу», — відповів він майже одразу.

Вдома вона не ввімкнула світло в передпокої. Пройшла у вітальню, підійшла до рослини й провела пальцем по краю нового горщика. Схожий, але не той. Якщо Андрій придивиться, помітить. Якщо почне колупати землю — все зрозуміє.

Вона зробила кілька знімків квітки з різних боків і надіслала один: «Листя піднялося. Здається, місце їй підійшло».

Ніч минула без сну. Марина перечитувала виписки. Терещенко. Кравченко. Дата пологів. Хрестик. Уранці вона поїхала до Сивака.

Адвокат зустрів її без зайвих слів. На столі вже лежала папка із закладками.

— Результат є?

Марина простягла конверт. Сивак прочитав висновок, зняв окуляри.

— Для вас це відповідь.

— Для суду поки ні.

— Вірно. Тому далі — без помилок. Жодних зустрічей з Аліною сам на сам. Жодних повідомлень. Спершу дорослі.

— Черненки?

— Так. Краще почати з батька. Роман Степанович керує архітектурним бюро. Особиста розмова допустима, якщо ви не будете погрожувати й вимагати.

— Я не хочу її забирати.

— Скажіть це одразу. І тримайтеся за цю думку, навіть коли стане боляче.

Сивак підготував звернення: знахідка, запис Галини Левченко, старі документи, відомості Тамари Шевчук, прохання перевірити пологи, запис про смерть, передачу дитини й оформлення Аліни.

— Тамару не можна підставляти, — сказав він. — Але якщо буде справа, свідкові доведеться говорити офіційно. Інакше нас розірвуть на емоціях без доказового ланцюга. Предмети поки зберігайте не вдома, потім передамо за протоколом.

— Якщо Аліна не захоче мене бачити?

— Тоді доведеться чекати. Правда не дає права ламати чужу волю.

Марина вийшла від адвоката з адресою бюро Черненка й відчуттям, що йде не по доньку, а вузькою стежкою над прірвою, де кожен хибний крок може поранити саме її дитину.