Він знайшов наречену в хащі ледь живою, але найбільше його вразило її тихе попередження

Цієї миті задзвонив телефон Марини. На екрані з’явилося ім’я Данила. Вона подивилася на Тараса, отримала мовчазну згоду й увімкнула гучний зв’язок.

Голос нареченого змінився до невпізнання — захрип, став важким і нерівним.

— Я поговорив із матір’ю. Змусив її відповісти, де вона була тієї ночі.

— Що вона сказала?

— Вона не стала заперечувати. Сказала, що рятувала мене від помилки й захищала нашу родину. Марино, я нічого не знав. Повір, я б ніколи…

Він не зміг закінчити. Марина заплющила очі, але не перервала дзвінок.

— Приїжджай, Даню. Тільки тут ти почуєш ще одну правду. Телефоном я її не скажу.

— Це пов’язано з Богданом?

У кімнаті стало тихо, ніби ліс за вікнами теж перестав дихати. Данило пояснив, що випадково почув сварку батьків. Лариса кричала на Павла в кабінеті й зізналася, що знала і про вагітність Марини, і про справжнього батька дитини.

— Я дізнався годину тому, — повторив Данило. — Але все одно їду. Чекайте на мене.

Після дзвінка Тарас вийшов на ґанок і сів на потемнілу сходинку. Над лісом стояло чисте небо, а в будинку Марина тихо плакала, вперше не ховаючи сліз. Було ясно: за кілька годин у стосунках цих людей щось зламається остаточно, і повернутися до колишнього життя вже не зможе ніхто.

Данило приїхав уночі, але постукати не наважився. О шостій ранку Тарас виявив його сплячим за кермом біля хвіртки. Шибки запітніли зсередини, обличчя хлопця стало сірим від безсоння. Він здригнувся від стуку, насилу випростався й мовчки пішов до будинку.

Марина чекала в спільній кімнаті. Побачивши одне одного, обоє зупинилися. Кілька довгих секунд вони просто дивилися, ніби намагалися впізнати тих, ким були ще кілька днів тому, потім Марина ступила вперед і обійняла Данила. Спершу його руки безвольно висіли, потім він притис її до себе й сховав обличчя в неї на плечі.

Тарас пішов на кухню, давши їм час. За пів години всі троє сиділи за столом перед недоторканим чаєм. Марина розповіла про півтора року з Богданом, його хворобу, раптовий від’їзд, вагітність і повідомлення, яке надіслала вже після освідчення Данила.

Вона не виправдовувалася. Зізналася, що одного разу спитала Богдана, чи має право вийти заміж за його брата. Той відповів, що не стане тримати її очікуванням, побажав щастя й пообіцяв, якщо одужає, колись попросити пробачення за втечу.

— Він знає про дитину? — спитав Данило.

— Так. Я сказала йому.

— І Богдан погодився, щоб я вважав маля своїм?

— Він написав, що зараз не може бути батьком. Просив ростити дитину в любові й не чекати на його повернення.

Данило опустив голову. Під шкірою на вилицях рухалися жовна, але гніву в його голосі не було.

— Я знав, що ви були разом, і знав про хворобу. Але думав, що зв’язок обірвався повністю. Ти боялася, що я відмовлюся?

— Я боялася втратити тебе й водночас боялася, що приймаю твою доброту замість любові. Мені самій було важко зрозуміти, де закінчується одне почуття й починається інше.

Після довгої паузи Данило сказав, що зараз йому не стільки боляче від обману, скільки тяжко від кількості правди, що звалилася за один день. Тарас не дозволив розмові звестися лише до їхніх стосунків і нагадав про слова Лариси в машині.

Марина не просила пробачити її негайно. Вона сказала, що прийме будь-яке рішення Данила, коли він зможе відділити власні почуття від жаху останніх днів. Данило у відповідь зізнався: ще вчора йому здавалося, ніби досить знайти наречену живою — і все саме повернеться на місце. Тепер він бачив, що колишнього місця більше немає, а отже, їм доведеться або збудувати стосунки заново, або чесно відпустити одне одного.

Почувши фразу «я вже робила це раніше», Данило зблід. Спершу він заперечував саму можливість такого вчинку, потім раптом завмер. Три роки тому він чув удома ім’я молодої жінки — Софії Руденко. Данило знав лише, що між нею й Ларисою стався тяжкий конфлікт; його причин дорослі від нього приховали. Невдовзі Софія зникла, а Павло запевняв сина, що вона поїхала, отримавши гроші.

Тарас одразу подзвонив Миколі й попросив перевірити повне ім’я. Поки поліцейський шукав відомості, Данило вийшов на ґанок і довго стояв біля мотоцикла, обхопивши голову руками. Тепер підозра стосувалася не однієї ночі й не однієї нареченої: за спокійним фасадом родини відкривалося ще одне давнє зникнення…