Випадкова зустріч з однокласницею відкрила мені правду про чоловіка, але я вирішила не видавати себе одразу

— Він бачив їх учора вранці?

— Заварював каву, жартував із сином, гладив доньку по голові. Потім поїхав до тебе.

Марта поклала знімок назад, ніби той обпікав пальці.

— Я не хочу бути жінкою, через яку діти втратять батька.

— Ти нею й не була. Він сам усе зробив.

— А ти? Як тримаєшся?

— По частинах. Зараз працює частина, яка має думати. Решта нехай зачекає.

Марта потягнулася через стіл і накрила її руку долонею.

— Пробач.

Оксана хотіла сказати, що пробачати нічого, але стрималася. Ці слова прозвучали б надто гладко.

— Нам потрібен план, — промовила вона.

— Я слухаю.

Відтоді зустріч стала підготовкою. Сергій не мав здогадатися, що його викрили. Марта продовжить відповідати, прикриваючись поганим самопочуттям. Оксана відвезе дітей до матері. Літні канікули вже майже почалися, садок у Соні працював у вільному режимі, Тимура можна було забрати без зайвих пояснень. Галина Петрівна жила в будинку за містом, де давно потрібен був ремонт кухні; цей привід виглядав правдоподібно.

Марта повідомить Сергієві, що їде на курси підвищення кваліфікації. Для вчительки така поїздка звучала природно. На два тижні він втратить доступ до обох жінок і розслабиться. Потім знадобиться приватний детектив — не для зламів і прослуховування, а для законного спостереження в громадських місцях. Дати, фотографії, маршрути, зустрічі. Якщо Сергій веде подвійне життя, він може вести й третє.

— Третє? — Марта підвела голову.

— Після сьогоднішнього я вже ні за що не поручусь.

Оксана згадала списання в салоні краси, яке Сергій пояснив подарунковим сертифікатом для партнерки клієнта. Тоді вона лише спитала, чому чужій жінці купують подарунок із сімейного бюджету. Він відповів, що бізнес потребує жестів.

— Думаю, він надто впевнено бреше для новачка.

Вони просиділи майже дві години. За цей час чай охолов, вода в склянках стала теплою, а шум кафе кілька разів піднімався й знову осідав довкола них. Оксана помічала дрібниці: як Марта поправляє рукав, коли мова заходить про Сергія, як відводить очі, якщо згадує його лагідні слова, як уперто випрямляє спину, коли розмова повертається до документів. У цій зміні жестів було видно, як жінка вибирається зі сорому до дії. Наприкінці зустрічі Марта перестала рвати серветки. Вона записувала адреси, дати, номери, пригадувала, куди Сергій запрошував її, що говорив, які імена миготіли в розповідях. Оксана зрозуміла, що колишня однокласниця не стане тягарем. У її розгубленості вже з’явилася дисципліна.

Коли вони вийшли з кафе, Марта зупинилася біля дверей.

— Якщо він подзвонить сьогодні?

— Скажеш, що погано почуваєшся. Завтра напишеш про курси. Якщо приїде — не відчиняй. Він не стане ломитися, якщо впевнений, що ти в його руках.

— Я б учора сказала, що він вихований.

— Він розважливий. Це інше.

Вони розійшлися в різні боки. Оксана йшла до машини й раптом зупинилася. Автомобіль теж був частиною брехні. Сергій їздив на ньому частіше за неї, називав своїм, возив жінок у ресторани, а платежі йшли з її рахунку. Вона сіла за кермо й уперше подумала, що машина вже не засіб пересування, а доказ.

Удома Сергій зустрів її в передпокої.

— Ти де так довго?

Оксана поставила сумку на тумбу.

— У лікаря затримали, потім до мами заїхала.

— Що в неї знову?

— Кухню треба робити. Стеля плямами, труби старі. Думаю поїхати з дітьми на пару тижнів. Заодно вони на повітрі побудуть.

Сергій не встиг приховати полегшення. Воно майнуло миттєво, майже непомітно, але Оксана побачила.

— На пару тижнів? — спитав він уже турботливо. — Ти сама впораєшся?

— Мама викличе майстра. Я проконтролюю, куплю матеріали.

— Тимурові там не буде нудно?

— У нього велосипед. У Соні гойдалки. Літо ж.

Сергій підійшов ззаду й обійняв її за плечі. Раніше цей жест міг розтопити втому. Тепер від дотику хотілося відступити, але Оксана витримала.

— Ти в мене розумниця. Все тягнеш.

— Звикла.

— Я б допоміг, але на роботі завал.

— Знаю.

Він поцілував її в шию й пішов до телефона. Оксана лишилася біля мийки. Вода капала з погано закрученого крана, і кожне падіння краплі здавалося маленьким рахунком. Чоловік навіть не спробує поїхати з нею. Для нього дім без дружини й дітей був не порожнечею, а вільним майданчиком…