Випадкова зустріч з однокласницею відкрила мені правду про чоловіка, але я вирішила не видавати себе одразу

Наступного дня Оксана діяла швидко. Уранці відвела Соню в садок на кілька годин, Тимурові сказала зібрати рюкзак: улюблені книжки, зарядку, теплу кофту.

— Ми прямо сьогодні до бабусі? — спитав син.

— Завтра зранку. Але речі краще приготувати заздалегідь.

— Тато з нами?

— Ні. У нього робота.

— Звісно, — буркнув Тимур.

Оксана присіла поруч.

— Ти щось хочеш сказати?

Хлопчик знизав плечем.

— Він обіцяв минулого тижня піти зі мною на майданчик. Потім сказав «зустріч». Потім знову. Я вже не чекаю.

Ця фраза виявилася болючішою за нічне повідомлення Марти. Оксана провела долонею по волоссю сина.

— У бабусі полагодимо велосипед. Будеш ганяти до магазину.

Соня, дізнавшись про поїздку, заплескала в долоні й почала складати у свій маленький рюкзак усе підряд: ляльку, книжку, піжаму, три заколки й пластмасового коника без хвоста. Дитяча метушня допомагала не думати про майбутню розмову з матір’ю.

Удень Оксана подзвонила Галині Петрівні й сказала, що приїде з дітьми на два тижні, а може, й довше. Мати не стала розпитувати. Лише після короткої паузи відповіла, що приготує кімнату.

— І якщо Сергій подзвонить, не кажи зайвого.

— Зрозуміла, — сказала Галина Петрівна відразу.

Після обіду Оксана поїхала до адвокатки Наталі Дорошенко. Контакт дала колега, яка рік тому проходила важке розлучення. Наталія вислухала без співчутливих зітхань, лише інколи ставила уточнювальні запитання. Квартира, отримана у спадок, залишалася особистим майном Оксани. З машиною й грошима було складніше.

— Усе, що придбано в шлюбі, потребує прозорих дій, — сказала адвокатка. — Не можна просто зняти заощадження й сховати. Чоловік заявить, що ви вивели майно перед поділом.

— Я не хочу проблем із законом.

— Тоді збирайте виписки, чеки, довідки. Потрібні витрати на дітей і сім’ю. Якщо чоловік витрачав спільні кошти на сторонніх жінок, це теж стане в пригоді. По дітях головне — показати, хто займається школою, лікарями, режимом, секціями.

— У мене є все. Від щеплень до змінного взуття.

— Чудово. Не заважайте йому спілкуватися з дітьми, якщо він адекватний. Але фіксуйте домовленості письмово. Жодних нічних скандалів, винесення речей без опису, погроз, образ. Вам потрібна позиція спокійної матері.

Оксана вийшла з офісу з переліком документів і новим відчуттям: її життя все ще розвалювалося, але уламки вже можна було складати в коробки з підписами.

Увечері Сергій був особливо лагідний. Приніс Соні шоколадне яйце, Тимурові наліпки з футболістами, Оксані йогурт, який вона колись любила. Надто дешева компенсація за чужі вечері, але він виглядав задоволеним собою.

— Завтра їдемо до мами, — сказала Оксана за вечерею. — Рано-вранці.

— Так швидко?

— Майстер вільний тільки цього тижня.

— Я вас відвезу.

Пропозиція прозвучала з помітним зусиллям. Оксана зрозуміла, що він сподівається на відмову.

— Не треба. Я сама. Тобі на роботу.

Пізніше, коли діти лягли, вона почала складати документи в окрему сумку: паспорти, свідоцтва про народження, медичні поліси, папери на квартиру, банківські виписки. Сергій зазирнув у кімнату…