Я думала лише про те, як допомогти бабусі, аж поки вона не промовила кілька слів про схованку під комодом

Лідія Степанівна нагадала йому всі слова, які чула зі своєї кімнати: «розвалина», «тягар», очікування смерті й розмови про спадщину. Вона знала про снодійне, про голод, про те, що її залишили замкненою без води, і про чай із розтертими таблетками. Кирило то дивився на бабусю, то шукав очима матір. Він починав розуміти, що стара не просто вижила — вона пам’ятає кожне приниження і здатна це довести.

Павло Миронович продовжив рівним діловим тоном. Кирило отримав посаду п’ять років тому лише за особистим розпорядженням бабусі, щоб міг гідно утримувати родину. Його кваліфікація ніколи не відповідала місцю, а колеги терпіли помилки з поваги до власниці. Замість вдячності онук організував фіктивні закупівлі й вивів із компанії понад чотири мільйони. Тепер його звільнено, матеріали перевірки передано слідству, а колишні зв’язки більше його не захищають.

Кирило різко повернувся до Вероніки й заявив, що саме вона придумала позбутися старої заради багатого життя. Коханка спалахнула й нагадала: він сам вихвалявся, як додає бабусі щось у чай. За її словами, вона сприймала ці розповіді як дурний жарт. Ще хвилину тому вони трималися разом, але страх миттєво перетворив спільників на ворогів, готових рятуватися коштом одне одного.

Лариса Вікторівна з підлоги закричала, що в усьому винна Вероніка. Кирило тут же нагадав матері про куплене за її рецептом снодійне. Свекруха стверджувала, що ліки були призначені їй самій через безсоння. Усі троє перебивали одне одного, поспішаючи перекласти відповідальність. Павло Миронович увімкнув диктофон ще до їхньої появи, тому кожне зізнання, виправдання й взаємне звинувачення зберігалося для подальшого розгляду.

Вероніка першою помітила, що ситуація стає небезпечною, і боком рушила до виходу. Вона схопила ручку, штовхнула двері й у паніці вирішила, що їх замкнули. Адвокат спокійно підказав потягнути на себе. Двері розчахнулися, і дівчина мало не врізалася в працівника, який стояв на ґанку. З її руки злетів дешевий браслет, а Вероніка чомусь закричала, що прикраса їй не належить. Поліцейський підняв біжутерію і повернув власниці.

Із кухні вийшов капітан Олег Синицин. Він повідомив, що Кирила й Ларису Вікторівну буде затримано для розгляду за заявами про катування, заподіяння тяжкої шкоди, залишення людини в небезпеці й велике шахрайство. Кирило спробував сперечатися й вимагати адвоката, але його спокійно розвернули до стіни й надягли кайданки. Мати заговорила про хворе серце. Перед виходом чоловік підвів на Оксану очі, усе ще сподіваючись на її звичну жалість…

У цьому погляді зникли злість і самовпевненість. Кирило ніби пропонував дружині повернутися до старого порядку: повірити поясненню, віддати гроші, попросити за нього й знову взяти провину на себе. Оксана побачила знайому хитрість особливо ясно, бо більше не потребувала його схвалення…