Я кілька разів пояснила, кому належить автомобіль, однак свекруха почула мене лише після одного вчинку

Свекруха набрала в груди повітря, готуючись видати тираду, здатну знести фарбу з сусідніх гаражів. Її обличчя пішло червоними плямами, підборіддя затрусилося.

— Та ти взагалі берегів не бачиш! — гаркнула вона, тицяючи пальцем у бік іномарки. — Егоїстка. Сім’я — це коли всі одне одному допомагають. Олесі потрібніше. Вона дівчина. А ти й автобусом на свою роботу доїдеш. Не пані.

Марина не стала влаштовувати дискусію на вітрі. Розвернулася на підборах і пішла до під’їзду. Богдан дріботів слідом, на ходу намагаючись втягнути голову в плечі.

У спину летіли щедрі прокльони й обіцянки вивести всіх на чисту воду. Вечір у квартирі почався незабутньо. Богдан обрав тактику тихого докору.

Він сидів на кухні, помішуючи чай ложечкою з такою завзятістю, ніби збирався просвердлити дно горнятка й добути нафту.

— Посварилася з мамою, — констатував він скорботним голосом. — Вона ж просто запропонувала варіант.

— Запропонувала? — Марина з гуркотом опустила на стіл пательню з котлетами. — Вона наказала мені віддати ключі від моєї машини твоїй двадцятирічній сестрі, яка права купила в розстрочку, а їздити вміє тільки на пасажирському сидінні з телефоном у руках.

— Олеся нормально водить, — буркнув Богдан, підхоплюючи котлету. — І взагалі, мама має рацію: майно нажите в шлюбі, за законом половина моя. Я маю право розпоряджатися.

Марина завмерла, поправила рушник на плечі й підійшла до чоловіка впритул.

— Отже, слухай мене сюди, розпоряднику. Твої тридцять тисяч я тобі завтра перекажу на картку назад. Килимки вимию, і вони стануть повністю мої. Якщо ти або твоя мати ще раз спробуєте посадити за моє кермо Олесю, я подам на поділ майна, доведу через банківські виписки, з чийого рахунку йшли платежі, а потім викину твої речі в під’їзд. Ти мене зрозумів?

Богдан вдавився м’ясом. Його впевненість у цивільних правах миттєво випарувалася.

Він судомно запив вечерю чаєм і квапливо ретирувався до кімнати, бурмочучи щось про жорстокий світ і відсутність жіночої ласки. Марина залишилася на кухні. Вона чудово знала: Лідія Степанівна не з тих жінок, які здаються після першого раунду. Ця дама перла до мети з грацією асфальтоукладальника. І інтуїція Марину не підвела…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇