Я приїхала додому й побачила, як родина нареченого розкладає речі по моїх шафах, наче вже стала тут господинею

Наступного вечора Андрій повернувся з відрядження раніше, ніж планував. Він виглядав виснаженим і з порога попросив вибачення. За його словами, розмова з матір’ю була гранично жорсткою: якщо вона ще раз порушить межі Марини, син припинить із нею спілкуватися.

Галина Борисівна плакала й називала його зрадником, але зрештою дала обіцянку. Марина вислухала й зізналася, що їй страшно. Майбутня свекруха не поважала ні її рішень, ні особистого простору, а Андрій постійно опинявся посередині й щоразу намагався заспокоїти обох, замість того щоб зупинити матір раніше, ніж справа дійде до нового скандалу.

Наречений говорив, що любить її й хоче створити сім’ю. Він пообіцяв після весілля звести втручання матері до мінімуму й попросив іще один шанс. Марина довго дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чи можна повірити словам після стількох порушених обіцянок. Зрештою вона кивнула: підготовку вирішили продовжити.

Кілька днів промайнули в справах. Марина зустрічалася з організаторами, звіряла список гостей і забирала замовлені деталі. Галина Борисівна не телефонувала; Андрій казав, що вона сидить у себе, демонстративно скривджена, але приїхати на весілля все-таки має намір.

За тиждень до святкування в Марини відбулася важлива зустріч із клієнтом, який підшуковував комерційне приміщення. Переговори завершилися успішно, усі основні умови погодили, і близько восьмої вечора вона поверталася додому в доброму настрої. Біля воріт цей настрій зник: у дворі знову стояв той самий сірий седан.

Марина повільно підійшла до розчинених дверей. У передпокої громіздилися знайомі сумки й валізи, тільки тепер багажу стало ще більше. Висіли чужі куртки, на підлозі стояли чотири пари взуття. Вона пройшла до вітальні й побачила Галину Борисівну, Оксану та Кирила. Вони їли бутерброди, поруч парувала каструля з супом, розмову супроводжував сміх.

Майбутня свекруха повернула голову й насмішкувато всміхнулася.

— А ось і господиня. Заходь, не стій у дверях, — люб’язно запросила вона Марину зайти до її власного дому…