Я вирішила зненацька потішити подругу, тож нікого не попередила й приїхала до неї на дачу…

Пізно ввечері Дмитро повідомив, що отримав копію договору за довіреністю Марини. Під її ім’ям стояв схожий підпис, до документів додали паспорт і позначку про особисту присутність поручителя.

Марина звірилася з календарем. У день оформлення вона чотири години брала участь у нараді щодо річного бюджету. Входи до офісу фіксувала система безпеки.

Уранці служба зберегла запис із камер. На ньому було видно, що Марина не залишала будівлю в потрібний час.

Близько полудня зателефонував Сафронов.

— Договори вже у вашого юриста. Є ще переказ у компанію Альони Черненко. Одразу після отримання позики Олег відправив туди два мільйони.

— Звідки у вас виписка?

— Він показував її як підтвердження закупівлі матеріалів. Пізніше я помітив, що платіж названо консультаційним.

— Передайте Дмитрові й цей документ.

— Уже передав.

Невдовзі до кабінету без попередження ввійшла перелякана Лариса.

— Олег приїжджав до клініки. Вимагав віддати ноутбук. Я сказала, що загубила ключ від шафи.

— Комп’ютер досі там?

— Ні. Встигла передати його працівникові поліції під розписку.

— Тоді чому приїхала до мене?

— Олег погнався слідом. Здається, вчора він помітив твою машину біля відділку.

— Ти привела його просто сюди?

— Я намагалася відірватися.

Із приймальні долинув знайомий голос:

— Мені терміново потрібна Марина.

Лариса відступила до стіни.

— Він про все здогадався.

Марина вийшла до секретарки. Олег стояв біля її столу. Помітивши Ларису, він перестав усміхатися.

— Який вдалий збіг. Ви обидві тут.

— У мене робочий час. Що тобі потрібно?

— Розмова без зайвих вух.

— Говори при всіх.

Олег дістав попередній договір.

— Покупець чекає до вечора. О шостій зустрічаємося в нотаріуса.

— Я не давала згоди.

— Учора обіцяла зустрітися.

— У понеділок, після перевірки умов.

Він подивився на Ларису.

— А в тебе тут яка справа?

— Особиста.

— Яка саме?

— Залиш офіс, інакше я викличу охорону, — сказала Марина.

— Після восьми років шлюбу ти вирішила говорити зі мною таким тоном?

— За вісім років я вперше уважно вивчила те, що ти приносиш на підпис.

Його показна образа зникла.

— І що ж ти там знайшла?

Секретарка непомітно натиснула кнопку виклику.

— Усе, що було в папці.

Олег зробив крок уперед, але з коридору вже з’явилися двоє охоронців.

— Олеже Вікторовичу, вам потрібно піти, — промовив один із них.

Він прибрав папери до внутрішньої кишені.

— Гаразд. Увечері Марина повернеться додому, і ми вирішимо сімейні питання без сторонніх.

— Я туди більше не приїду.

— Тоді дуже пошкодуєш.

Охоронець став між ними. Олег ще кілька секунд вдивлявся в обличчя дружини, намагаючись вгадати, скільки їй відомо, а потім попрямував до виходу.

Лариса показала повідомлення, отримане за хвилину: «Ти все їй розповіла. Тепер відповідатимеш сама». Слідом надійшло ще одне: «Гроші я заберу раніше, ніж ви зможете завадити».

Марина переслала знімки Дмитрові й Тамарі Сергіївні. Тут же задзвонив її телефон. Дзвонили квартиранти.

— Марино Андріївно, ваш чоловік приїхав із майстром, — схвильовано сказала жінка. — Вимагає відчинити двері й каже, що сьогодні почне готувати квартиру до продажу.

Марина набирала номер охорони будинку, коли почула різкий удар і голос Олега в слухавці. Він вирішив потрапити всередину силою.

Вона вибігла з кабінету, не чекаючи ліфта.

— У жодному разі не відчиняйте. Викликайте поліцію й охорону. Я вже їду.

— Він б’є по замку, — відповіла жінка. — Чоловік тримає двері зсередини.

Після наступного удару зв’язок обірвався…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇