Їхня донька зникла у 1998 році. через 20 років батько знайшов її щоденник — і остовпів

На деяких вона дивилася в об’єктив, не знаючи, що її знімають. Олександр слухав і дивився в стіл. Потім Олексій Віталійович сказав те, чого Олександр чекав і водночас не хотів чути.

Серед документів, знайдених у дерев’яному ящику, був лист. Написаний від руки, на двох сторінках, датований 7 вересня 98-го року — днем зникнення Ксенії. Зміст листа слідство поки не розкриває повністю, оскільки це матеріал справи.

Але він може сказати одне: у листі Гіркін описував те, що сталося того дня. Це не було зізнанням у юридичному сенсі, радше внутрішній монолог людини, яка писала для себе й не збиралася нікому цього показувати. Ніна спитала тихо: він сам написав?

Не хтось інший? Слідчий підтвердив. Почерк установлено.

Це Гіркін. Олександр подумав про те, що ця людина двадцять років зберігала лист, який сама написала в день убивства. Зберігала під підлогою дачного будиночка, за двома замками, які сама ж вибирала в господарчому магазині.

Не знищила. Не спалила. Зберігала так, як зберігають щось, із чим не можуть розлучитися, навіть якщо це «щось» їх знищує.

Шкуратов заговорив. Він говорив обережно, добираючи слова, як добирають дорогу по тонкій кризі. Сказав, що хоче повідомити ще дещо.

Те, що технічно вже не впливає на хід справи, але має значення для них із Ніною особисто. Криміналістична експертиза рукописних матеріалів установила: анонімна записка, що надійшла до відділку поліції у вересні 98-го року й вказувала на Костю Лебедєва, була написана рукою Гіркіна. У кімнаті стало дуже тихо.

Олександр перепитав, він хотів переконатися, що правильно почув. Шкуратов повторив. Та сама записка, яка спрямувала слідство на Костю й тримала його там майже рік: написав її Гіркін.

Написав через два тижні після того, як убив Ксенію. Сам приніс або кинув у поштову скриньку відділку — невідомо. Але почерк збігається.

Експертиза не залишає сумнівів. Олександр сидів і дивився на Шкуратова. У голові складалася картина, повна, з деталями, яких раніше бракувало.

Гіркін убив Ксенію. Сховав її на дачі. Повернувся додому.

І через два тижні спокійно, методично, написав записку й спрямував слідство на іншу людину. На хлопця, якого й без того всі підозрювали. Потім ходив на збори мешканців, розклеював листівки, вітався вранці.

Двадцять років. Ніна встала. Вона зробила це спокійно: підвелася, поправила куртку й сказала слідчому, що хоче забрати особисті речі доньки, щойно експертиза їх звільнить…