Заради операції синові Марина влаштувалася до паралізованого багатія

Ірина підійшла до столу, взяла з нього бронзове прес-пап’є, зважила на долоні, поставила на місце міліметр у міліметр, на старий слід від пилу.

— А може, ви дешева чи зручна, або на вас буде зручно щось повісити, коли настане час?

Вона сказала це без виразу, дивлячись у вікно, і її пальці нерухомо лежали на краю столу. Усі, крім мізинця, що вистукував по дереву щось дрібне, швидке.

— Ви питали код від сейфа, — сказала Марина. — У Левченка, двічі.

Мізинець зупинився. Ірина повільно повернула голову, як повертають важкі двері.

— Звідки ви?

— Стіни тонкі. Дім старий.

Секунди минали. Ірина стояла за пів метра. Марина відчувала запах її парфумів, гіркуватий, полиновий, а під ним інший запах, аптечний. Валеріана, багато й давно.

— Я питала код, — тихо сказала Ірина, — бо в сейфі лежить оригінал заповіту. Батько показував мені його 4 роки тому, до хвороби, а 2 місяці тому Віктор показав мені копію, і там усе інакше. Усе, розумієте? Управління активами — йому, опікунство над батьком — йому.

— Мені — щомісячне утримання, як собаці миска. Я хотіла порівняти. Він не дав коду. А за тиждень у батька з кімнати зникли краплі, а знайшлися вони. Вгадайте де? У моїй шухляді комода Віктор знайшов. При хатній робітниці, при свідкові — Марині Іллівні.

Вона знову взяла прес-пап’є, і тепер її пальці стискали бронзу всією долонею, аж до вм’ятин на шкірі.

— Мене підводять до ролі отруйниці обережно, крок за кроком. І коли батько помре, а він помре, я бачу, як він згасає, сяде не Віктор. Сяду я.

Прес-пап’є беззвучно опустилося на стіл, на повстяну підкладку.

— Навіщо ви мені це розповідаєте? — спитала Марина.

— Бо ви відмичкою розкрили замок за сорок секунд, а ганчірку тримаєте як прикриття, а не як знаряддя.

Ірина рушила до дверей, але на порозі зупинилася, не обертаючись.

— Ви тут теж не пил витираєте. Я не знаю, на кого ви працюєте, але якщо на Віктора, передайте йому: я однаково дістануся до сейфа. А якщо не на нього, третя дощечка від каміна під килимом піднімається. Батько сховав туди папери ще за мами. Віктор про це не знає. Він у домі лише шість років.

Двері зачинилися. Кроки пішли коридором. Рівні, не швидші й не повільніші, ніж зазвичай. Марина постояла ще хвилину, прислухаючись до дому. Дім потріскував, осідав, дихав протягами з-під дверей. Потім вона відкинула килим. Дощечка піддалася нігтям з другої спроби. Сухе дерево писнуло й вийшло з паза.

У ніші, загорнуті у вощений папір, лежали папки, справжні, з м’якими засмальцьованими кутиками, з чорнилом, що вицвіло до рудого. Оригінал заповіту. Усе Ірині. Опікунство в разі недієздатності — нотаріусові Даниленку, не Левченку. Банківські виписки. Договір із приватною лабораторією на ім’я В. М. Левченка. Аналіз зразків рослинної сировини. Аконіт, дозування. Таблиця накопичення в тканинах. Розписки. Чернетка довіреності з тричі виправленим підписом Кравченка. Левченко тренував руку рядок за рядком, і останній рядок уже був невідрізним.

І на самому дні — картонна папка з зав’язками, підписана не рукою Кравченка, круглим жіночим почерком: «Ірочко, документи». Марина розв’язала зав’язки. Свідоцтво про всиновлення. Довідка з будинку маляти міста Кам’янки. Медична картка й приколота іржавою скріпкою стара лікарняна відомість. Бліда ксерокопія. Пологовий будинок номер два. Місто Кам’янка. Журнал реєстрації. Дівчинка, 3200 г, 51 см. Народилася 14 березня. Мати — Коваленко М. І., 18 років.

Марина прочитала рядок, тоді ще раз, тоді сіла на підлогу, просто на відкинутий килим, бо ноги перестали її тримати — не підкосилися, а просто вимкнулися, як світло. 14 березня, 3200, Коваленко М. І., 18 років.

Їй сказали тоді, на третю добу, що дівчинка померла, винесли згорток, не дали розгорнути. Санітарка тримала її за плечі. Лікар говорив швидко, дивлячись у папір:

— Сепсис, стрімко, таке буває. Поховали без вас. Ви майже неповнолітня. Вам не можна такого бачити.

Труна була закрита й легка. Вона пам’ятала, як чоловіки несли її однією рукою. До свідоцтва був приколений ще один папірець — розписка: «Отримано від громадянина Кравченка С. Р. за сприяння в оформленні». І сума, і підпис завідувача пологового будинку. Розписка була датована двома роками пізніше від народження…