Заступивши на нічну зміну, лікар заварив собі міцну каву на ніч, аж раптом його смикнула медсестра

Пізно ввечері Лідія Василівна привезла Дашу. Дівчинка побачила дядька й одразу кинулася до нього з запитанням, чи помре мама. Олексій запевнив, що Марина потроху приходить до тями. Тоді Даша повторила почуту від батька версію: подружжя посварилося, мати «психонула», поїхала роздратована й сама не впоралася з керуванням.

— Поки мама не зможе розповісти все сама, не вважай чиїсь слова остаточною правдою, — попросив Олексій.

Павло з’явився саме в цю мить. Він обійняв дочку й одразу сказав, що Марина останнім часом була нервова, а деякі дорослі тепер намагаються перетворити звичайну аварію на щось інше. Олексій різко його обірвав. Лідія Василівна обурилася, що зять заздалегідь звалює провину на дружину. Даша розплакалася, і бабуся повела її додому.

Для дівчинки слова батька поки звучали звичніше за будь-які заперечення. Вона не знала ні про бухгалтерські документи, ні про нічні погрози, ні про втручання в автомобіль. Павло користувався цим і подавав свою версію як уже встановлену: мати була не при собі, а решта несправедливо підозрює його. Олексій бачив, як страх за Марину змішується в Даші з потребою негайно вибрати, кому вірити, але зупинити розмову без нової сварки вже не виходило.

Залишившись із братом, Павло звинуватив Олексія в тому, що той налаштовує проти нього дитину. Олексій відповів: це робить сам Павло, коли звинувачує матір дівчинки, поки та лежить під апаратами.

— А ти в нас бездоганний? — усміхнувся Павло. — Згадай, де зараз записка.

Олексій дістав телефон і показав повідомлення з вимогою знищити папірець. На мить брат розгубився, але тут же заявив, що таке листування нічого не доводить, і зажадав видалити його. Отримавши відмову, попередив: Олексій риє яму вже не лише йому, а й собі.

Уночі Олексій покликав Галину Степанівну до кабінету й уперше поклав перед нею сам листок. Медсестра прочитала звинувачення й тихо видихнула. Він повідомив, що вранці офіційно передасть записку Ткаченкові й пояснить затримку.

— Тоді не відступайте, — сказала вона. — І більше не розповідайте братові, що збираєтеся робити.

Олексій здивувався прямоті, але Галина Степанівна пояснила: після кожної розмови з Павлом він починав сумніватися й робив крок назад. Заперечити було нічого.

Після півночі Павло зателефонував знову. Він уже знав про рішення й назвав передачу записки зрадою. Олексій не заперечував власної провини: за прихований листок і брехню слідчому він готовий відповідати окремо.

— Не будь ідіотом, — вмовляв Павло. — Марина ще нічого не сказала. Експертиза може виявити звичайну поломку. Лише папірець перетворює сварку на замах.

Олексій насторожився. Брат не знав, що знайшли фахівці, але заздалегідь боявся саме експертизи. Павло відповів, що боїться лише дурості молодшого брата. Потім спитав, що буде, якщо дружина нічого не згадає, і знову назвав записку істеричною вигадкою.

— Марина сама пояснить, навіщо її написала.

На тому кінці запала довга мовчанка. Потім Павло вимовив крижаним голосом:

— Тоді молися, щоб вона взагалі не прокинулася…