Зглянувшись над побитим волоцюгою, заможна жінка дозволила йому переночувати у своїй лазні
Просто перед нею, перепиняючи дорогу, стояла чиновниця Лариса Савченко в химерній парчевій сукні, а поруч із нею — розпещена молода дівиця із залакованими кучерями. «Треба ж, які люди! — голосно й уїдливо протягнула Савченко, оглядаючи Марину з ніг до голови. — Невдаха й банкрутка приповзла на чуже свято життя».
Її донька гидко, пихато захихотіла, прикриваючи рота долонею. «Мамо, мабуть, їй удома нічого їсти, от вона й прийшла сюди до тата по фуршетику пройтися». До них уже крокував Сергій Бондаренко, тримаючи в руках келихи з шампанським.
На його доглянутому обличчі блукала тріумфальна усмішка. Помітивши, що довкола них починають збиратися репортери з телекамерами, він по-хазяйському обійняв дружину й доньку за плечі, голосно звертаючись до преси: «Панове журналісти, тост за добробут моєї родини. Наші справи йдуть чудово, ми задаємо нові стандарти в цьому місті. А хто не вміє чесно конкурувати, той лишається на узбіччі життя». Він із усмішкою кивнув у бік Марини. Колишня підприємиця затулила обличчя рукою, ковтаючи сльози образи.
Пан Бондаренко тим часом із задоволенням повернувся до об’єктива телекамери й із запалом почав вихваляти компанію та її найближчі проєкти на тлі блідої, беззахисної Марини. Вона стояла посеред цієї сяючої зали, не знаючи, куди сховатися від пекучого, несправедливого приниження. Невже це була пастка? Невже Андрій не приїде? У цю мить залом прокотився гул подиву, розмови стихли, музика обірвалася, а об’єктиви всіх камер раптом разом повернулися в бік парадного входу.
До зали впевнено ввійшов статний чоловік у смокінгу. У його пронизливих очах палала незламна сила. Це був Андрій Коваленко. Він не звертав уваги на заціпенілий від подиву натовп.
Його погляд був спрямований тільки на Марину, яка стояла у своїй розкішній вечірній сукні. Андрій підійшов до неї, тепло й ніжно обійняв за плечі, вкриваючи від ворожих поглядів. Марина відчула, як її огорнуло забуте відчуття захищеності.
«Пробачте, що змусив вас чекати, Марино. Я не міг зв’язатися з вами, поки адвокати збирали докази: будь-який дзвінок міг попередити Бондаренка. Запрошення я надіслав лише тоді, коли матеріали вже передали слідству. І сьогодні ви справді сяєте», — промовив Андрій, а потім повернувся до Сергія, який занімів від шоку. Обличчя пана Бондаренка за частку секунди стало землисто-сірим, а келихи з шампанським випали з його тремтячих рук і розлетілися на друзки.
Пані Савченко поруч із ним перелякано гикнула, притиснувши руки до грудей. Андрій ступив уперед і рішучим рухом забрав мікрофон із рук розгубленого репортера. Він повернувся просто до телекамер, які транслювали захід у прямому ефірі.
«Добрий вечір, шановні пані та панове, — заговорив Андрій, і його голос прокотився притихлою залою. — Я — Коваленко Андрій Михайлович, законний засновник і основний власник будівельної компанії “МістПроєкт”. Кілька років тому мій так званий партнер, Сергій Бондаренко, скоїв підлий злочин. Він опоїв мене, силоміць утримував, вимагаючи підписати документи про передачу компанії, а потім вивіз до лісу, скинув у яму й залишив помирати. Я вижив і сьогодні повернувся, щоб зірвати маски з цього чудовиська та його поплічників». У залі знявся оглушливий гомін…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
