Батько приїхав перевірити ремонт доньки й побачив зовсім не те житло, на яке дав гроші. Розмова з її чоловіком і свекрухою набула несподіваного повороту

Приблизно за місяць Тамара Іллівна приїхала до Сергія Павловича. Двері відчинила Лера, яка все ще жила в батька. Побачивши свекруху з папкою в руках, вона насторожилася. Гостя попросила впустити її ненадовго й пообіцяла не влаштовувати скандалу.

На кухні свекруха повідомила, що продала гараж і передала виручені гроші синові для наступного повернення. Потім вона замовкла, перебираючи ручку сумки. Сергій Павлович подивився на папку й зауважив: схоже, Тамара Іллівна приїхала не лише заради новини про гараж.

Тамара Іллівна зізналася, що виставила на продаж і дачу. Лера здивувалася: після такого дорогого ремонту свекруха мріяла проводити там по пів року. Та гірко всміхнулася. Тепер кожне нове підвіконня нагадувало їй, скільки всього сталося через цей ремонт.

Сергій Павлович налив гості чаю. Простий жест трохи зняв напруження. Обхопивши чашку долонями, Тамара Іллівна розповіла, як сама ростила маленького Антона в роки постійної скрути. Тоді їй доводилося рахувати кожну покупку: якщо вона купувала синові черевики, то могла місяць нічого не брати собі.

Пізніше жити стало легше, але звичка захищатися майном збереглася. Гараж, машина, дача здавалися їй запорукою того, що за будь-якої біди вона не залишиться ні з чим. Коли Сергій Павлович подарував доньці півтора мільйона, свекруха вирішила, що молоді ще зароблять, а їй необхідно впорядкувати дачу саме зараз.

Лера запитала, чи не намагається вона знову довести, що мала право на чужі кошти. Тамара Іллівна підвела очі й не стала захищатися. Вона лише пояснювала, як переконала саму себе в допустимості вчинку. Гроші не належали їй, і вона це розуміла.

Вона також знала, як важко Антонові відмовити матері, і часом користувалася цим. Досить було нагадати, що вона виростила його сама й у чому собі відмовляла. На пряме запитання Лери, чи зупинилася б вона без несподіваного приїзду Сергія Павловича, свекруха після довгої паузи відповіла заперечно.

Зізнання було неприємним, але саме тому Лера повірила. Тамара Іллівна підтвердила, що знала і про кредит, і про гостьовий будиночок. Вона не відмовляла сина, бо вірила в майбутній дохід. Лише згодом зрозуміла: вони ризикували квартирою подружжя, тоді як уся вигода лишалася в її власності.

Свекруха мала намір після продажу дачі покрити залишок, якого не вистачить після машини й гаража, а решту виручки залишити собі. Вона наголошувала, що не вважає себе зобов’язаною віддавати повну вартість будинку. Просто повертатися туди більше не хотіла.

Лера запитала, що буде, якщо її шлюб з Антоном усе ж розпадеться. Тамара Іллівна здригнулася. Раніше вона сказала б, що невістка зобов’язана пробачити сина. Тепер визнала, що саме Антон зруйнував довіру, а Лера не зобов’язана пробачати ні його, ні свекруху…