Чоловік вимагав позбутися кішки через алергію, але прихована камера показала зовсім іншу причину

Ірина Сергіївна викликала свідка — сусідку з нижнього поверху, Тетяну Петрівну. Марина знала її мало: віталися в ліфті, інколи допомагала донести пакети. Виявилося, саме вона бачила, як Артем за тиждень до скандалу купував в аптеці сильну подразнювальну мазь і антигістамінні таблетки, а потім у дворі розмовляв із матір’ю.

— Я не підслуховувала, — сказала Тетяна Петрівна, ніяково поправляючи комір. — Просто стояла біля під’їзду, чекала таксі. Він голосно говорив: «Нехай думає, що алергія, швидше піде». Мені тоді неприємно стало. А потім Марина з’їхала, і я зрозуміла, що це важливо.

Марина дивилася на сусідку й відчувала, як у грудях щось болісно розкривається. Увесь цей час вона думала, що була сама проти його слів. А хтось бачив. Хтось запам’ятав. Хтось прийшов.

Після засідання рішення одразу не оголосили. Марина вийшла на вулицю спустошена. Небо було сіре, на асфальті блищали калюжі. Артем наздогнав її біля сходів.

— Марин.

Ольга хотіла стати між ними, але Марина зупинила її поглядом.

— Що?

Він виглядав утомленим і злим водночас.

— Ти задоволена? — спитав він. — Розмазала мене перед чужими людьми?

Марина довго дивилася на нього. Раніше вона б почала виправдовуватися. Сказала б, що не хотіла, що він сам довів, що їй боляче. Тепер сил на це не було.

— Ні, — відповіла вона. — Я не задоволена. Мені соромно, боляче й страшно. Але це не означає, що я мала дозволити тобі мене знищити.

Він смикнув щокою.

— Я ж не монстр.

— Я теж так думала.

Він хотів щось сказати, але не знайшов слів. Уперше Марина побачила в ньому не господаря ситуації, не впевненого чоловіка, не людину, яка завжди викручується, а переляканого хлопчика, звиклого, що мама все вирішить, дружина все пробачить, а правда якось загубиться між криками. Їй стало майже шкода його. Майже.

За два тижні суд розірвав шлюб. Щодо майна справа тривала, але вже було ясно: вкладення матері врахують, а квартиру доведеться або продавати з поділом коштів, або Артем муситиме виплатити Марині значну компенсацію. Після ще кількох засідань і переговорів він погодився на продаж. Не з каяття — з розрахунку. Запис, свідчення й документи зробили його позицію надто слабкою.

Продаж квартири виявився окремим випробуванням. Марина прийшла туди лише раз — забрати решту своїх речей. Квартира здавалася меншою, ніж у пам’яті. На кухні не було фотографії з Мусею, на холодильнику лишився світлий прямокутник від магніта. Фікус засох. У спальні пахло пилом і чужим життям.

Артем стояв біля вікна, засунувши руки в кишені.

— Муся жива?