Чоловік витратив заощадження на відпочинок для своєї матері, але вранці виявив у шафі те, чого зовсім не очікував

Богдан хмикнув, задоволений собою, пультом перемкнув телевізор на спортивний канал і з почуттям виконаного обов’язку розвалився в кріслі. Пронесло. А мама казала, що скандал буде.

Нічого, побурчить і заспокоїться. Дружина в нього тямуща. А за зачиненими дверима спальні Оксана не плакала в подушку.

Вона сиділа на краю ліжка, пряма, як шомпол, і аналізувала минулі 180 днів. Шість місяців. Пів року вона тягнула весь побутовий віз на своїх плечах.

Домовленість була чітка. Її зарплата мала повністю покривати комуналку, інтернет, побутову хімію і, найголовніше, їжу. Зарплата Богдана мала надходити просто на накопичувальний рахунок.

Вони збиралися на острови або на закордонний курорт. Кудись, де пісок білий, а шведський стіл ломиться від морепродуктів. Заради цього міфічного білого піску Оксана перетворилася на фінансового ніндзю.

Вона знала розклад усіх знижок у всіх супермаркетах району краще, ніж таблицю множення. У її телефоні було встановлено вісім застосунків різних магазинів зі сповіщеннями про будь-які розпродажі. Чи то туалетний папір, чи то гречка — інформацію вона вловлювала зі швидкістю мангуста.

Вона навчилася готувати з однієї курки перше, друге й ще порцію чоловікові на роботу в контейнері. Богдан поїсти любив. Його можна було порівняти з невеликою промисловою дробаркою.

Він поглинав котлети, запіканки, борщі й домашню випічку в таких обсягах, ніби щодня розвантажував вагони з вугіллям, хоча насправді перекладав папери в конторі. Оксана відмовилася від улюбленого крему для обличчя, перейшовши на бюджетний аналог, від якого шкіру трохи стягувало. Вона не купила жодної нової речі, доношуючи торішні джинси до стану вінтажної м’якості.

Вона відкладала кожну копійку, стискаючи власні потреби до розмірів сірникової коробки. І все заради того, щоб Галина Василівна зараз пакувала свої ортопедичні капці в елітний санаторій. Галина Василівна була жінкою монументальною.

Монументальною в усіх сенсах. Проживаючи в скромній однокімнатній квартирі на околиці міста, вона примудрялася поводитися так, ніби володіла щонайменше графським маєтком. До того ж свекруха була іпохондричкою від Бога.

Її дзвінки завжди починалися з важкого зітхання, за яким ішов докладний звіт про всі органи, що відмовили за ніч. Богдан, як єдиний син, до одруження жив під материнським каблуком так щільно, що навіть колір шкарпеток йому обирала вона. Весілля стало єдиним бунтом у його житті.

Але пуповина, схоже, виявилася не перерізаною, а просто розтягнутою на кілька кілометрів до його нового житла. Оксана підійшла до вікна. Нічне місто блимало жовтими ліхтарями.

Миритися з тим, що її просто використали як безплатну куховарку й спонсорку чужого здоров’я, вона не збиралася. Грошей не повернути? Ну-ну. Вона дістала з шухляди столу товстий блокнот.

Той самий, куди педантично вписувала всі витрати за ці пів року до останньої пачки солі. Поруч ліг калькулятор. Пальці швидко забігали по кнопках.

За годину підрахунків Оксана вдоволено клацнула ручкою. Сума вийшла чимала. Вона склала аркуш удвоє й поклала на тумбочку…