Чоловік витратив заощадження на відпочинок для своєї матері, але вранці виявив у шафі те, чого зовсім не очікував

Тепер друга фаза — технічна. Вона тихо вийшла в коридор. Богдан оглушливо хропів на дивані перед буркотливим телевізором.

Шлунок перетравлював вечерю з куплених і приготованих Оксаною продуктів, забезпечуючи господареві міцний і здоровий сон. Оксана відкрила застосунок у телефоні й написала сусідці тітці Ліді. Лідія Степанівна, 70-річна пенсіонерка з першого поверху, страждала на безсоння, обожнювала детективні серіали й мала характер загартованого в боях бульдога.

Свого чоловіка вона колись вигнала за мізерну провину й намагалася схилити Оксану теж не церемонитися зі своїм телепнем.

«Лідіє Степанівно, не спите! Мені треба дещо у вас залишити. Коробки чотири. Терміново!»

Відповідь прилетіла за хвилину: «Не сплю. Цих іродів із серіалу дивлюся. Тягни, двері відчинені!»

Оксана розчинила шафу. Гардероб у Богдана був чималий.

Галина Василівна виховала сина справжнім чепуруном. Чотири костюми, що пасували на всі випадки життя. Дюжина сорочок ідеального прасування.

Джемпери з тонкої вовни, брендові джинси. Чоловік любив речі, дбав про них бережно. Оксана дістала з антресолей порожні картонні коробки з-під техніки й почала методично, але швидко складати туди весь вміст чоловічої половини шафи.

Вона нічого не жбурляла, а складала акуратними стосами. Піджаки, штани, футболки, спортивні штани, шорти. У хід пішли навіть краватки й ремені.

Нижня шухляда комода очистилася від трусів і шкарпеток буквально за дві секунди. Оксана орудувала, як професійний вантажник перед закриттям складу. Полиці порожніли одна за одною.

Коли остання шкарпетка зникла в картонних надрах, Оксана заклеїла коробки скотчем. Богдан навіть не поворухнувся. Він спав сном праведника, якого мама погладила по голові…