Чоловік запропонував мені переїхати в гуртожиток, щоб його мати могла здавати мою квартиру, але моя відповідь швидко змінила розмову

Фінансові претензії сипалися щодня. Дача вимагала вкладень, і, раз не вдалося здати квартиру невістки, Галина Степанівна вирішила видоїти досуха сина. А Тарас дедалі частіше згадував Оксану.

Згадував, як вона ніколи не смикала його через дрібниці. Згадував, що в її квартирі завжди пахло свіжою випічкою або котлетами, а не затхлою валер’янкою й будівельним пилом. Згадував, як міг спокійно пролежати всі вихідні, граючи в приставку.

І ніхто не стояв над душею з секундоміром і квитанціями за світло. Йому катастрофічно бракувало її спокою й затишку. Наприкінці третього тижня Тарас виглядав схудлим, змарнілим і смиканим.

У нього під очима залягли тіні від хронічного недосипання на горбистому дивані. А руки були в дрібних подряпинах від постійних ремонтних робіт. У п’ятницю ввечері, повертаючись із роботи, Тарас не витримав.

Він не поїхав до матері. Він звернув до квіткового кіоску, купив величезний кудлатий букет хризантем і поплентався до свого колишнього дому…