Чоловік запропонував мені переїхати в гуртожиток, щоб його мати могла здавати мою квартиру, але моя відповідь швидко змінила розмову

Оксана відчинила двері після першого ж дзвінка. У гарному домашньому костюмі вона мала чудовий вигляд — свіжа, рум’яна. Із кухні долинав аромат запеченого м’яса. Тарас стояв на порозі, понуривши голову, і простягав букет хризантем.

— Оксано… — Голос його здригнувся. — Я такий ідіот!

Оксана не поспішала забирати квіти. Вона сперлася плечем об одвірок і з легкою іронією розглядала чоловіка.

— Що, Тарасику, мамина двокімнатна виявилася не гумовою?

— Там не двокімнатна, там виправна колонія суворого режиму! — щиро простогнав Тарас. — Вона мене зі світу зжила. Я за ці три тижні витратив на її розсаду й цемент більше, ніж ми за рік проїдали. Вона мене змушує вантажником працювати й за світло звітувати. Оксано, я все зрозумів, я був дурнем, повним кретином. Будь ласка, пусти назад. Я більше ніколи в житті не заїкнуся про твою квартиру.

Оксана витримала театральну паузу. Вона бачила, що він справді все зрозумів, відчувши це на власній шкурі. Цей урок він запам’ятав назавжди…