Чоловік запропонував мені переїхати в гуртожиток, щоб його мати могла здавати мою квартиру, але моя відповідь швидко змінила розмову

Наступні три тижні перетворилися для Тараса на філію пекла на землі. Мама, яка раніше здавалася йому милою й турботливою на відстані, у побуті виявилася нестерпним тираном. Вона контролювала кожен його крок.

— Ти чого ллєш стільки води, коли голишся? У нас лічильники! — кричала вона з коридору, якщо він затримувався у ванній. — Тарасе, ти чого з’їв два шматки ковбаси? Я це на тиждень купувала. Якщо ти мільйонер, то скидайся на продукти, — вимагала вона за вечерею.

Причому скидатися доводилося за маминими розцінками, які значно перевищували ціни в елітному супермаркеті. А на столі чомусь завжди стояв порожній суп із моркви й кабачків.

— Для здоров’я корисно, — заявляла Галина Степанівна, ховаючи нормальну їжу на верхню полицю холодильника, доступ до якого для Тараса був закритий.

Вечори біля телевізора канули в Лету. Варто було Тарасові присісти, як у його руках опинялися то молоток, то викрутка, то рулон шпалер.

— Раз уже сидиш, прикрути плінтус. Раз уже стоїш, прочисть сифон. Раз уже дихаєш, винеси на смітник старий комод, — сипала мати наказами без упину.

Вона пиляла його за все. За те, що не вміє заробляти, як син тітки Зіни. За те, що вибрав таку стервозну й жадібну дружину. За те, що голосно дихає, не так жує і займає забагато місця в її прекрасній квартирі.

На десятий день Тарас спробував обуритися.

— Мам, я взагалі-то втомлююся після роботи, я хочу просто відпочити.

Галина Степанівна картинно схопилася за серце.

— Ах, втомлюється він. А мати не втомлюється? Я тебе годувала, поїла, ростила, а ти тепер рідній матері грошей шкодуєш? Переказуй мені на картку половину своєї зарплати, тоді й відпочивай…