До моргу доправили загиблого солдата, але під час огляду патологоанатом виявив несподівану деталь

— Отже, хтось готує застосування хімічної зброї? — запитав Гнатюк.

— Або збирається продати технологію терористам, — похмуро відповів Бондаренко. — В обох випадках часу в нас мало.

Особу загиблого швидко встановили. Сержант Остап Кучер служив у хімічних військах і офіційно загинув під час вибуху складу. Нова знахідка показувала, що випадковістю його смерть, найімовірніше, не була.

— Його використали як носія інформації, а потім усунули, щоб приховати сліди?

— Наразі це основна версія. Тепер важливо дістатися до замовників раніше, ніж вони використають формули.

Розслідування зруйнувало колишню впевненість у повній перемозі. Ліквідована група виявилася лише невеликою ланкою значно більшої організації. Проведена після затримання Мельника внутрішня перевірка підтвердила непричетність Городецького, тож тепер він офіційно увійшов до групи нового розслідування. У закритому кабінеті генерал вивчав матеріали справи разом із Бондаренком.

— Ми недооцінили противника, — визнав генерал. — Вони торгують не лише військовими картами, а й відомостями про хімічні та біологічні розробки.

— Хто стоїть нагорі?

— Міжнародний синдикат під кодовою назвою «Спрут». Його посередники діють у багатьох державах і продають секрети будь-кому, хто здатен заплатити: злочинним угрупованням, терористам і ворожим структурам.

Перевірка показала, що «Сталевий рубіж» був однією зі структур прикриття цього синдикату.

— Однієї нашої операції для такої мережі недостатньо.

— Потрібна допомога колег з інших країн, але поки що доведеться розраховувати переважно на себе.

До розслідування залучили найкращих оперативників. Гнатюка запросили як консультанта, уже знайомого з методами шантажистів.

— Я патологоанатом, а не розвідник, — нагадав він Городецькому.

— Саме тому ваші спостереження цінні. Ви бачили їх зсередини, знаєте, як вони тиснуть на людей і чого домагаються.

Олег Петрович остаточно зрозумів, що колишнє тихе життя лишилося позаду. Слідчі встановили: «Спрут» мав агентів у десятках країн і підтримував конфлікти, які потім перетворював на джерело прибутку.

Матеріали займали десятки папок, але методи організації повторювалися: пошук уразливого фахівця, тиск на його родину, поступове втягування в злочин і подальший шантаж. Гнатюк упізнавав у цих схемах власний страх і історію Руденка. Саме особистий досвід допомагав йому помічати деталі, які оперативники могли сприйняти як випадковість.

Один із затриманих посередників на допиті говорив про це без жодного сорому:

— Ми не починаємо війн. Ми допомагаємо їм не закінчуватися і заробляємо на наслідках.

— Навіщо синдикату формули отруйних речовин? — запитав слідчий.

— Це товар найвищої категорії. За нові склади платять величезні суми, причому покупцями бувають не лише держави.

Бондаренко слухав запис у сусідній кімнаті.

— Поки ми затримуємо виконавців, керівники залишаються недосяжними. Треба змусити їх самих вийти на зв’язок.

— Яким чином? — запитав Городецький.

— Організувати контрольований витік. Гнатюк зіграє власника інформації про нову біологічну зброю. Ми запропонуємо синдикату правдоподібні, але фальшиві дані й простежимо, хто прийде по них.

Генерал похитав головою.

— Якщо його викриють, ми втратимо не лише консультанта.

— Ризик великий, але іншого шляху до координаторів я не бачу…