До моргу доправили загиблого солдата, але під час огляду патологоанатом виявив несподівану деталь

За рік після арештів і завершення судових процесів життя зовні стало спокійнішим. Гнатюк повернувся до звичних розтинів і висновків, хоча ночами знову бачив підземні коридори й татуювання з рядами цифр.

Одного разу до його кабінету зайшов Бондаренко.

— Як ви з Дариною?

— Вона знову ходить на заняття. Іноді прокидається від кошмарів, але поступово дає собі раду. Я теж намагаюся.

Олег Петрович ненадовго замовк.

— Часто думаю про Корнієнка. Він же колись був офіцером і складав присягу. Що змусило його переступити цю межу?

— У кожного своє слабке місце, — відповів полковник. — Одних ламає страх, інших купують грошима, треті перестають вірити в колишні переконання.

— Що стало з тими трьома?

— Левицький отримав двадцять п’ять років. Черненка й Завадського пізніше обміняли на наших співробітників, яких утримували за кордоном. Рудак і далі співпрацює і може розраховувати на зменшення строку.

— А Мельник?

— Його засудили до довічного ув’язнення. Захист намагається домогтися перегляду.

Гнатюк підійшов до вікна. Надворі знову мрячив дощ, люди під парасолями поспішали у своїх справах.

— Коли це все закінчиться, Вітю?

— Не знаю. Але навіть далеко від передової можна захищати людей. Ти не зламався, хоча вони погрожували Дарині, і допоміг нам вивести зрадників на світло.

— Я просто намагався врятувати доньку.

— А міг погодитися на їхню пропозицію, виїхати й забути про всіх інших. Ти обрав інакше.

Здавалося, ця історія справді завершилася. Однак іще за два місяці до моргу доправили іншого загиблого військовослужбовця. Цього разу Гнатюк оглядав тіло з особливою обережністю. Помітивши на шкірі дивний малюнок, він нічого не фотографував і відразу викликав службу безпеки.

На кілька секунд минуле повернулося в усіх подробицях: холод металу під долонею, шепіт холодильного агрегата, перший дзвінок Бондаренка. Але тепер лікар не дозволив цікавості випередити обережність. Він зачинив приміщення, записав час знахідки й простежив, щоб до приїзду фахівців ніхто не наближався до тіла.

Татуювання являло собою не карту, а ланцюжки хімічних формул, перемежовані цифровими кодами. Бондаренко приїхав менш ніж за годину.

— На що це схоже?

— На склад кількох речовин і паролі доступу. Але остаточний висновок мають зробити фахівці.

Полковник вдивився у формули.

— Якщо мої побоювання справдяться, може йтися про бойові отруйні речовини. Експертів треба привезти негайно.

До вечора лабораторія підтвердила найгірше: на тілі були зашифровані формули небезпечних хімічних сполук і коди секретних об’єктів, де їх могли виробляти…