Дружина привела чоловіка вечеряти до свекрухи, якій він переказав усі гроші, але за дверима на них чекала несподівана картина

У кімнаті залишилися троє. Лідія Степанівна куталася в шовкове кімоно. Вона мала жалюгідний вигляд, як обскубана курка, що намагається вдавати з себе павича. На її обличчі читалися страх і злість.

Богдан стояв посеред кімнати в рибальських чоботях. Він дивився на матір. У його погляді не було звичної покірності. Там була відраза.

— Мамо! — глухо сказав він. — Ти сказала, що в тебе труби прорвало, що сусіди до суду подають, що вода по коліна. Ти з мене двісті тисяч витягла, а сама тут із цим клоуном ікру жереш? На наші гроші, які ми на машину збирали?

Лідія Степанівна зрозуміла, що найкращий захист — це напад. Вона випнула груди.

— А що такого? Ви молоді, ще заробите. А я все життя на тебе поклала. Мені потрібні духовний розвиток і відпочинок. Ви мені взагалі допомагати не хочете. Ця твоя мимра жадібна за копійку вдавиться, усе під себе гребе. Мені що, пожити для себе не можна? Мої канали достатку заблоковані через ваш егоїзм…