Дружина привела чоловіка вечеряти до свекрухи, якій він переказав усі гроші, але за дверима на них чекала несподівана картина

Вона говорила це з такою нахабністю, з такою залізобетонною впевненістю у власній правоті, що Оксана навіть захопилася. Ані краплі каяття.

Богдан повільно зняв гумові рукавички й кинув їх у відро. Він подивився на стіл, заставлений їжею, на матір у безглуздому кімоно, на Оксану, яка спокійно ховала конверт у внутрішню кишеню вітрівки. За цей вечір він подорослішав років на десять.

— Знаєш, мамо, — тихо сказав Богдан, — твої канали достатку тепер точно заблоковані, наглухо. Більше ти від нас ні копійки не отримаєш: ні на труби, ні на таблетки, ні на гуру. Дзвони Марині, може, вона тобі подасть.

Він розвернувся й пішов до виходу. Його чоботи гулко стукали по підлозі.

Оксана підійшла до столу. Вона діловито взяла зі страви недоїдену запечену качку, спритно загорнула її в целофановий будівельний мішок, який принесла із собою, і закинула порожню тарілку у відро чоловіка.

— Це ми забираємо в рахунок моральної шкоди й витраченого бензину. Усього доброго, Лідіє Степанівно. Розвивайтеся духовно, тільки посуд мити не забувайте.

Вона вийшла з квартири, акуратно прикривши за собою двері, залишивши свекруху наодинці серед недоїдків і зруйнованих астральних надій.

Надворі було свіжо. Богдан стояв біля машини. Він курив, хоча кинув три роки тому. Сигарету, мабуть, стрельнув у когось із перехожих біля під’їзду. Його обличчя було задумливим.

Їй навіть не довелося нічого пояснювати Богданові, пиляти його чи читати нотації. Вона підійшла, відкрила багажник і закинула туди відра й швабру.

— Тримай. — Вона простягнула чоловікові целофановий пакет, з якого одурливо пахло смаженою птицею й спеціями.

Богдан подивився на пакет, потім на дружину. Кутики його губ сіпнулися, і він раптом розсміявся — голосно, щиро, з полегшенням скидаючи з себе напруження цього безглуздого вечора.

— Поїхали додому, Оксано, качку будемо їсти.

— Поїхали, рятівнику, — всміхнулася вона. — Тільки чоботи зніми, а то весь салон мені гумою провоняєш.

Завтра вони покладуть решту грошей назад у коробку з-під тонометра, а за місяць куплять машину, оформивши автокредит. Жодні гуру, потопи та інші вібрації більше їм не завадять.