Гості були певні, що їхня витівка минеться без наслідків, аж поки не з’ясувалося, ким насправді був цей чоловік

Перевірка виявила й інші сліди. За чотири місяці медіакомпанія Кирила отримала від сімейної фірми сорок дві тисячі за нібито надані консультаційні послуги. Два рахунки стосувалися заходів, яких насправді не проводили, а в одному з них дев’ять тисяч вимагали за єдиний документ. Дорогий годинник для Романа теж оплатили з відкритого на ім’я Максима рахунку. Йшлося не про недбалість і не про бухгалтерську помилку. Його використовували навмисно люди, які кілька років тому усміхалися на його весіллі.

У середу ввечері зателефонувала Лариса. Навіть не привітавшись, вона перейшла до вимоги: «Терпіння Вікторії скінчилося. Іди з її дому тихо й без чергового спектаклю». Лариса заявила, що нерухомість належить дочці, а прізвище Бондаренко дало її чоловікові значно більше, ніж він заслужив. На її думку, Максимові слід було виявити вдячність і якнайшвидше виїхати.

Максим майже не перебивав. Уся розмова записувалася, і за дві хвилини після її завершення файл уже отримала Оксана. Руки в нього залишалися спокійними. Лариса не знала, що дім ніколи не був власністю Вікторії. Траст придбав його до весілля, юридичний статус був зафіксований у кожному документі, включно з паперами з підписом її доньки. Максим міг вимагати, щоб дружина негайно з’їхала, однак не став цього робити. Йому було важливо, щоб подальші рішення ухвалювалися виважено й у суворій відповідності до закону, а не під впливом люті.

За тиждень до гала-вечора Вікторія буденно повідомила: «Я піду туди з Романом». Вона не вибачилася й не спробувала пом’якшити слова. Просто пояснила, що зустріч розрахована на серйозних професіоналів, присутність Максима поставить її в незручне становище перед інвесторами, а Роман уміє поводитися в подібних залах. Вона говорила впевнено, зовсім не уявляючи, кому насправді належало відкрити цей вечір…