Гості розраховували безплатно відпочити й поїсти, не підозрюючи, що господиня заздалегідь змінила правила

Лариса поставила порожню чашку на настил.

— Ходімо до хати. Стає холодно.

Наступні два місяці між родичами тривала важка тиша. Мати розмовляла з Романом сухо й телефонувала лише за потреби. Олег з Інною не давалися взнаки зовсім.

У середині літа в Галини Петрівни був ювілей. Святкувати вирішили в її заміському будинку. Лариса не хотіла їхати, але Роман попросив:

— Заради мене. Привітаємо, вручимо подарунок, трохи посидимо й поїдемо.

Вони купили хороший фільтр для води, про який Галина Петрівна давно говорила, додали квіти й торт. Коли подружжя увійшло на подвір’я, стіл уже був накритий. За ним сиділи Олег, Інна, їхні сини й ще кілька родичів.

Частування виглядало скромно: миска вінегрету, тарілка недорогої ковбаси й варена картопля. Галина Петрівна зустріла старшого сина з невісткою стримано, прийняла коробку, поставила торт на край столу.

— Сідайте, раз уже приїхали.

Лариса з Романом зайняли вільні місця. Інна одразу відвернулася до Максима, всім виглядом показуючи, що не має наміру розмовляти.

Олег поклав собі картоплі й оглянув стіл.

— А гаряче коли подадуть?

— Яке гаряче? — не зрозуміла Галина Петрівна. — Я ще кілька днів тому попросила вас з Інною купити м’ясо для мангала. Сказала, що сама приготую картоплю й салати. Після всіх витрат у мене не лишилося грошей, щоб годувати м’ясом стільки людей.

Інна зблідла. Олег повільно опустив виделку, і колишня впевненість на його обличчі змінилася досадою. Він явно лише тепер згадав про прохання матері, однак звичка підказувала йому вже знайомий вихід: покупку знову мав оплатити хтось інший…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇