Хлопець дозволив собі зайве на її адресу, не знаючи однієї важливої деталі про незнайомку

Вона могла позбавити Кирила свідомості ще до того, як він торкнувся б підлоги. Але водночас Дарина бачила об’єктиви, десятки свідків і майбутній потік запитань. Тому обрала рішення, про яке пошкодувала вже наступної хвилини: не стала повністю йти й дозволила кулакові ковзнути по плечу.

Сила удару розвернула її й знову опустила на коліна. Біль гарячою смугою пройшовся плечем, але Дарина відразу зрозуміла: кістка ціла, рука слухається. Їй довелося придушити природне бажання миттєво відповісти й нагадати собі, чому вона досі стримується. Зал спершу завмер, а потім вибухнув захопленими вигуками. Звичний порядок наче відновився. Кирило височів над дівчиною, важко дихав і тріумфально озирався довкола.

— Бачили? Усі попередні рази їй просто щастило. А будь-якому щастю колись настає кінець.

Дарина обережно помацала плече. В останню мить він усе ж стримав частину сили. Навіть Кирило розумів межу: йому потрібне було покірне приниження, а не тяжка травма й подальше розслідування.

— Це останній шанс, — промовив він так тихо, щоб слова призначалися насамперед їй. — Станеш рачки й загавкаєш — закінчимо. Відмовишся, і наступний удар я вже не стримаю.

Телефон завібрував знову. Ігор не терпів запізнень. Кожна втрачена тут хвилина відбирала час на підготовку до поєдинку, який міг змінити долю Назара. І все ж, підвівши очі на жорстоке задоволення Кирила й на глядачів, які з нетерпінням чекали продовження, Дарина раптом відчула не страх, а втому. Їй набридло ховатися, зображати безпорадність і дозволяти таким людям вірити, ніби світ належить їм.

— Ні, — відповіла вона.

Одне коротке слово прокотилося залом гучніше за крик. Кирилові не відмовляли, коли він уже загнав людину в кут.

— Що ти сказала?

— Я сказала: ні. З твоїми іграми покінчено. Я більше не буду твоєю розвагою й не стану вдавати, ніби груба сила дає тобі право розпоряджатися іншими.

— По-твоєму, у тебе є вибір? — Кирило розсміявся, але натягнута інтонація його видала.

— Є. Зараз я вийду зі спортзалу, ти пропустиш мене, а завтра всі вдаватимуть, що нічого не сталося. — Дарина підвелася на повний зріст. Найближчі учні мимоволі відступили, хоча вона не зробила в їхній бік жодного руху. — Або я перестану себе обмежувати…