Історія про те, як мама зустрічала сина

Вони сиділи мовчки, і це мовчання було дорожче за будь-які слова.

Денис пам’ятав усе: і як мати тягла його сама в тяжкі часи, і як ночами не спала, коли він хворів, і як відмовляла собі в усьому, аби тільки в нього було. Вона виростила його, вивчила, поставила на ноги. І хай її любов була важкою, колючою, незручною — це була любов. Іншої в неї просто не було.

Він і далі дбав про неї. Щомісяця надсилав переказ — не надто великий, але достатній, щоб вона ні в чому не мала потреби. Узимку замовляв дрова й вугілля, домовлявся з сусідами, щоб розчищали сніг біля хвіртки. Навесні привозив розсаду й перекопував город. Тепер уже не мовчки, а за розмовами, за чаєм, який вони пили вдвох на старій маминій кухні.

Аліна лише раз спитала:

— Важко тобі з нею?