Колишній вирішив залишитися в моїй квартирі після розставання, не розуміючи, що його плани вже руйнуються

— Оксаночко, виручила ти нас, золота жінко! — оголосив Дем’янич так голосно, що його, ймовірно, почули двома поверхами нижче. — У гаражі холод собачий, пічка димить, стіни треба лагодити. А ти, як законна господиня, дозволила нам місяць-другий вечорами в тебе збиратися. У теплі, при світлі, по-людськи.

Назар кліпнув. Його погляд метнувся від Оксани до Дем’янича, потім до непроханих гостей. Баул під ногами заважав відступати.

Першим за Дем’яничем протиснувся невисокий кругловидий чоловік у кепці. Він ніс перев’язаний мотузкою фанерний ящик; із нього стирчали горлечка великих скляних банок, де щось каламутне пінилося біля самих кришок.

— Домашній напій! — бадьоро повідомив він. — На сухарях настояний, міцний, душевний. Тільки обережніше: кришки іноді вистрілюють.

Слідом увійшов довгий жилавий чоловік у старій куртці. Він тримав в’язку сушеної риби з таким запахом, що Галина Степанівна машинально прикрила ніс.

Останнім з’явився рум’яний вусатий дід із потертою баяном. Інструмент був старенький, але явно бойовий: міхи трохи розходилися, ніби баян заздалегідь втягував повітря перед атакою.

— Ви хто взагалі такі? — зірвався Назар. — Куди ви лізете? Чому у взутті?

Дем’янич не відповів. Він рухався неквапливо, але невпинно. Галину Степанівну, яка намагалася перекрити прохід до кухні, він обійшов із ввічливим кивком. Решта рушили за ним.

Довгий чоловік, якого Дем’янич назвав Лукашевичем, дістав із кишені свіжу газету, розгорнув її поверх скатертини й дбайливо поклав рибу. Кругловидий поставив ящик із банками на підлогу. Вусатий баяніст умостився біля вікна й поклав пальці на кнопки.

— Мужики, діставайте доміно, — розпорядився Дем’янич, займаючи стілець, на якому ще недавно сидів Назар. — Тарасичу, для настрою дай щось бадьоре. А ви, шановна, — він повернувся до Галини Степанівни, — не стійте без діла. Склянки нам де взяти? Не з горла ж культурним людям пити.

Галина Степанівна відкрила рота. Назар теж. Але першим озвався баян — різкий, широкий, оглушливий акорд, від якого в шафі тонко дзенькнула порцеляна… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇