Мати солдата з’явилася на плацу в простій хустці, і невдовзі весь гарнізон зрозумів, що недооцінив її

Спершу Павло поїхав додому. Кухня виглядала майже так само, як уночі: захололий суп залишався недоторканим, а Марія сиділа біля вікна у звичній хустці. Син поклав перед нею повідомлення про відсторонення й нарешті без сорому розповів про все: про нічні зміни, глузування, звинувачення у зриві пломби, двері, що грюкнули, і запропонований договір.

— Я злився, що ти мовчала, а сам робив те саме, — сказав він. — Боявся, що без цієї роботи нічого не вартий.

Марія завмерла, не наважуючись торкнутися сина. Павло сам узяв її долоню у свою. Потім вона дістала бляшану коробку. Під котушками лежав другий примірник розпорядження зі словами: «Продовжити випуск до кінця партії, несправність захисного блока усунути під час планової зупинки». Поруч зберігалася записка Марії про те, що реле не спрацьовує і запуск небезпечний. На розпорядженні зберігся підпис Литвина, на записці — вхідний номер і штамп.

У маленькому кафе біля поліклініки вони зустрілися з Ганною й Миколою. Старий прийшов пізніше, кілька разів пройшов повз вікно й лише потім увійшов. Він зізнався, що бачив розпорядження в день аварії, але підписав неправдиве пояснення. У нього тоді щойно народилася онука, донька залишилася без роботи, і страх виявився сильнішим за совість.

Ганна не обіцяла миттєвої перемоги. Старі документи потребували експертизи, свідок міг змінити показання, а керівництво підприємства постаралося б звести нинішнє порушення до технічної помилки. Але журнал приймання перепусток, запис медпункту, письмове розпорядження про чищення й службове листування вже складалися в послідовну картину тиску.

Вони склали хронологію. Ганна вивантажила захищений журнал доступу, Марія перелічила попередні звернення, Микола підписав пояснення про давню аварію, а Павло долучив копію неправдивого акта. Копії комплекту за описом залишили в юриста, старі оригінали повернули Марії, пояснення Микола передав Ганні. Захист будувався не на гучних словах, а на точних датах, реєстраційних номерах і підписах.

Павло відкрив знімки. За місяць до звинувачення він помітив у блоці нестандартну перемичку й сфотографував її для звіту. Дмитро назвав з’єднання діагностичним налаштуванням на час пусконалагодження. Павло згадав про нього в чернетці, але в підсумковому звіті, затвердженому Дмитром, зауваження не виявилося. Ганна звірила фотографію зі схемою: перемичка обходила захисний датчик, а номер блока читався повністю. Тут надійшло повідомлення від Дмитра: «Не давайте запускати лінію. Я розповім усе. Тільки не телефоном». На екрані блимав індикатор набору, але продовження не було…