Медсестру хотіли викрити в поганій роботі, але прихована перевірка показала зовсім інше

За інформацією заступника, медична сестра Ярина Савеліївна Мельник під час нічних чергувань впускала через службовий вхід сторонніх людей, не оформляла їх як пацієнтів і надавала допомогу коштом клініки. У тексті це називалося порушенням внутрішнього порядку, створенням правових ризиків і завданням матеріальних збитків.

Назар прочитав записку спершу швидко, потім повільно, рядок за рядком.

Сімнадцять відсотків не були катастрофою. Мережа не збідніла б від такого перевитрату. Але незареєстровані люди в медичному кабінеті — зовсім інше. Достатньо алергічної реакції, ускладнення, скарги, зараження, будь-якого нещасного випадку — і відповідати доведеться клініці. Перевірки, претензії, судові листи, питання до ліцензії. Назар за роки роботи бачив установи, що падали через помилки менші за цю.

Він підняв слухавку внутрішнього телефону.

— Богдане Артемовичу, зайдіть.

Шевчук з’явився майже одразу. Отже, чекав виклику десь неподалік. Невисокий, кремезний, з гладко виголеним круглим обличчям, рідким волоссям і виразом людини, яка принесла не неприємність, а доказ власної корисності. Він увійшов, акуратно прикрив двері й сів навпроти Назара так, ніби запрошення було само собою зрозумілим.

— Поясніть, — сказав Назар, поклавши записку перед собою.

Шевчук склав руки на животі.

— Ситуація неприємна, Назаре Григоровичу. Мельник працює в нас другий рік. По денних змінах скарг майже немає. Пацієнти відгукуються добре, призначення виконує, журнали веде акуратно. Але охоронець Бондаренко помітив дивину. У її нічні чергування до службового входу підходять люди. Вигляд у них відповідний: брудний одяг, запах, інколи травми. Вона відчиняє, проводить їх у процедурну, а зранку в офіційних записах нічого немає.

— Коли охоронець це помітив?

— Судячи з його слів, не вчора. Спочатку не надав значення. Вирішив, родичі або якісь поодинокі випадки. Потім це стало повторюватися. Інколи раз на тиждень, інколи частіше. Буває одна людина, буває двоє за ніч. Він прийшов до мене.

— Ви розмовляли з Мельник?

Шевчук трохи опустив очі, зняв окуляри й провів серветкою по скельцях, хоч ті не потребували чищення.

— Ні. Я вирішив, що насамперед маю поставити до відома вас. Тут не звичайне дисциплінарне зауваження. Тут і фінансова сторона, і репутація, і можливі юридичні наслідки. Це вже рівень керівництва мережі.

Назар слухав і майже бачив прихований шар під цим рівним голосом. Шевчук дбав не лише про порядок. Він давно приглядався до посади головного лікаря у другій клініці: попередній керівник збирався йти. Богдан Артемович старанно демонстрував надійність, уважність до деталей і вміння вчасно виявити чужу помилку. Записка була не просто службовим документом. Вона була ретельно запакованим доказом його управлінської цінності.

— Я розберуся сам, — сказав Назар.

Шевчук кивнув, підвівся, поправив піджак…