Начальник був певен, що до ранку жінка стане поступливішою, аж поки не відчинив важкі двері

— Досить, — пролунало від стіни.

Слово прозвучало неголосно, але обидва чоловіки зупинилися. Сивий ув’язнений підвівся без метушні; у його рухах не було старечої слабкості, а спокійний погляд змусив Бугая повернути голову. Старого тут звали Філіном, і з того, як швидко стихли насмішки, Дарина зрозуміла: його слухалися не з ввічливості.

— Не чіпати її, — повторив Філін.

Бугай невдоволено запитав, відколи старий захищає співробітниць охорони. Бритий нагадав, що люди у формі щодня принижують їх, і запропонував не заважати справедливій відплаті. Філін вислухав обох, після чого ледь помітно всміхнувся.

— Це не подарунок, а пастка. Подивіться на неї уважно. Молода, налякана, без зброї. Її кинули сюди навмисно, щоб уранці отримати потрібний адміністрації привід. Якщо з нею щось станеться, кожного з нас зітруть на порох, а винними в будь-якому разі оголосять нас.

Бугай насупився. У його обличчі ще залишалася злість, але впевненість почала зникати. Філін не підвищував голосу й не погрожував, однак за кожним його словом стояв досвід, якого двоє інших не наважувалися заперечити. Він наказав їм повернутися на місця й дочекатися ранку.

Дарина опустилася на підлогу. Тремтіння, яке вона стримувала весь цей час, пробігло плечима й руками. Вона не знала, чи можна вірити людині, яка щойно назвала те, що відбувається, пасткою, але вперше відтоді, як за нею зачинилися двері, відчула, що найближчі хвилини, можливо, переживе.

Філін зняв із нар старий плед і кинув його їй.

— Накинь. До ранку тут стає холодно.

— Чому ви мені допомагаєте?

Він подивився на неї так, ніби відповідь була очевидною.

— Бо ми все ще люди. Там, за дверима, дуже хочуть вважати нас звірами. Не будемо полегшувати їм завдання.

Дарина загорнулася в колючу тканину й притулилася до стіни. Бугай ліг, відвернувшись, Бритий довго вовтузився на жорстких нарах, а Філін сів біля дверей, ніби заступив на нічне чергування. Більше ніхто до неї не наближався, але розслабитися вона не могла: у кожному шереху чулося ворушіння, у кожному зітханні — можлива загроза. До світанку залишалося кілька нескінченних годин…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇