Несподівана розв’язка однієї дуже зухвалої автопідстави
Дівчинка лагідно ткнулася чолом йому в плече, а він з усмішкою скуйовдив їй волосся на маківці. Тим часом на кухні його донька Людмила, тридцятисемирічна втомлена жінка з добрими очима й вічно заклопотаними руками, вже ставила на плиту чайник. Гість важко заніс мішок із добірною картоплею, акуратно розставив банки з домашнім варенням на полицю й сів за обідній стіл.
Він із задоволенням пив гарячий чай, уважно слухав Настині розповіді про школу й щиро усміхався в потрібних місцях, не зронивши й слова про дорогу. Пізнього вечора, коли втомлена Настя нарешті заснула, Людмила вийшла на кухню по воду й застала батька, що сидів біля вікна в цілковитій темряві. Він просто сидів і задумливо дивився на вулицю, розглядаючи вогні сусідніх багатоповерхівок і рідкісні машини, що проїжджали внизу.
На тривожне запитання доньки, чи все в нього гаразд, він спокійно відповів ствердно й відправив її спати. Жінка слухняно пішла до себе в кімнату. Старий посидів у тиші ще трохи, потім рішуче встав, надягнув теплу куртку й вийшов на прохолодну вулицю.
Він пішки пройшов два довгі квартали до найближчого таксофона, бо свій кнопковий мобільний навмисне залишив удома. Ставши в будку, він без зусиль набрав потрібний номер просто з пам’яті. У слухавці пролунали довгі гудки, і після четвертого сигналу на тому кінці дроту хрипко й насторожено відповіли.
Гуров коротко представився, назвавши своє старе прізвисько, відоме лише у вузьких колах. На лінії повисла коротка пауза, після якої голос співрозмовника зазвучав уже інакше, значно тихіше й шанобливіше. Сева зізнався, що давно не чув старого знайомого, на що Гуров одразу перейшов до суті справи.
Він продиктував номер чорного джипа місцевої реєстрації й попросив дізнатися всю інформацію про власника та його родину. Співрозмовник діловито уточнив строки виконання цього специфічного прохання. Почувши, що справа терпить і можна впоратися за три дні, Сева пообіцяв усе зробити якнайкраще.
Гуров поклав важку слухавку, затримався на секунду в будці із запахом сирості й старої гуми, а потім повільно пішов назад. Він крокував неквапом, сховавши змерзлі руки в кишені й трохи опустивши сиву голову. Випадкових перехожих на нічній вулиці майже не було, бо пізні вересневі сутінки густішали дуже швидко.
Наступні три дні літній чоловік цілком спокійно провів у гостях у своєї доньки Людмили. За цей час він поміняв підтікаючий кран на кухні, полагодив розхитану шафу в передпокої й навіть сходив з онукою до міського парку годувати ненажерливих качок. Зовні він залишався абсолютно тихим і спокійним дідусем, саме таким, яким його звикла бачити рідна донька.
І лише інколи, переконавшись, що ніхто не дивиться, він діставав із кишені сірникову коробку, вивчав записані цифри й ховав її назад. Точно в строк, на третій день у вівторок, на зв’язок знову вийшов виконавчий Сева. Він доповів, що елітний автомобіль офіційно записаний на заступника голови міської адміністрації з майнових питань.
А їздить на цьому джипі його рідний двадцятичотирирічний синок на ім’я Артем Крилов. Інформатор додав, що разом із мажором зазвичай постійно катаються ще двоє вірних приятелів. Один із них — двадцятитрирічний Дмитро Рябов, чий батько володіє великою нафтобазою в місцевій промисловій зоні…
