Коли конвоїр ударив Оксану Коваленко прикладом між лопаток, вона впала в сніг так різко, що зуби ляснули, а в роті одразу розлився металевий присмак крові. Вона не скрикнула. Крик був розкішшю для тих, хто...

Майстерня Мирона Ковалюка ховалася на самій околиці міста, в довгому ряду колишніх гаражів, де взимку пахло залізом і сирістю, а влітку — пилом, старим лаком і нагрітою деревиною. До нього везли все, що інші...

— Вийди з машини, Олесю, і перестань дивитися на мене так, ніби я обіцяв тобі вічність. Голос Мирона в тісному салоні дорогого позашляховика прозвучав майже байдуже. Він не підвищував тону, не зривався на крик,...

На краю маленького села, там, де за останніми городами одразу підіймалася глуха лісова стіна, жила Орися. Сторонній людині це місце здалося б тихим і нічим не примітним: приземкуваті дахи, потемнілі від часу паркани, стежки...

У їхній тісній орендованій однокімнатній квартирі на самій околиці великого міста тиша ніколи не була порожньою. Вона лежала по кутках важким сірим шаром, ховалася між стосами рахунків на кухонному столі, вбиралася в фіранки й...

Оксанко, заводь свою машину, не стій стовпом. Тарасик сказав, що в тебе субота вільна. А нам із Мартою треба у великий торговельний комплекс. Дуже треба. Тож ворушися, поки там усе пристойне не розібрали. У...

На третій сторінці договору стирчав вузький паперовий стікер. На ньому впевненим почерком Богдана було виведено: «Підписати завтра». Марина Остапівна Левченко прочитала позначений пункт уже втретє й відчула, як у грудях піднімається неприємна, липка тривога....

Вишнева легковичка неквапно повзла старою ґрунтівкою, раз у раз здригаючись на вибоїнах. Мар’яна сиділа за кермом рівно, ніби намагалася втримати докупи не лише машину, а й власну втому. Пальці міцно стискали кермо, а думки...