Певні, що перед ними якийсь шмаркач, вони його зачепили. Лише згодом стало зрозуміло, яке становище посідає ця людина

Він сам підійшов до входу й першим простягнув руку. Привітавшись, Шрам повідомив, що в третьому бараку спокійно й порядок дотримано. Для серйозного гостя він заздалегідь залишив зручні нари біля вікна. Микола потис руку, подякував і відмовився від особливого місця: йому підходило будь-яке вільне. На мить Шрам примружився, але відразу повернув на обличчя привітну усмішку й дозволив обирати.

Тихий влаштувався в середньому ряду, поставив сумку й дістав іншу книжку — цього разу грубий том Толстого. Шрам спостерігав за ним разом зі своїм найближчим помічником Костилем. Обоє відзначили надто спокійну поведінку новачка. Микола не намагався одразу заявити права, зібрати навколо себе прихильників чи з’ясувати, хто чим керує. Саме відсутність видимої боротьби насторожувала більше за відкритий виклик.

Перший тиждень Тихий жив за спільним розпорядком: підйом, перевірка, робота в цеху з пошиття рукавиць, обід, знову виробництво, вечір і відбій. Він не роздавав порад і майже не вступав у розмови, зате уважно дивився. Микола бачив, у які дні Шрам збирає обов’язкову частку, скільки вимагає з різних людей і як його оточення поводиться з тими, хто не може заплатити.

На виробництві Шрам не з’являвся поруч із кожним боржником особисто. Його система діяла через дванадцятьох наближених: один нагадував про строк, другий позбавляв послаблення, третій влаштовував показову розмову. За своєчасну плату людина отримувала відносний спокій, а відмова перетворювала кожен день на низку дрібних покарань. Микола помічав не лише самі вимоги, а й те, як в’язні заздалегідь змінювали маршрут бараком, намагаючись не зустрітися з потрібною людиною.

Поступово стала зрозумілою вся конструкція. В’язні, які приносили Шрамові відомості про сусідів, отримували захист і послаблення. Решта починали підозрювати одне одного, боялися говорити відверто й навіть у спільній кімнаті почувалися самотніми. Ця система дозволяла керувати п’ятдесятьма двома людьми без постійних бійок, але знищувала довіру. Барак перетворювався на другу тюрму, збудовану вже самими в’язнями всередині першої.

На восьмий день після вечері Микола підійшов до столу Шрама й попросив дозволу сісти. Діставши згоду, він одразу сказав, що в бараку діє донощицтво і наглядач чудово про це знає. Шрам не змінився на обличчі, лише зауважив, що Тихий добирає надто різкі слова. Микола відповів: збір таємних відомостей про людей через їхніх сусідів інакше назвати не можна…