Підозри дружини посилювалися з кожним днем, і візит до сусідньої квартири багато що пояснив

— Ти знаєш Марину Ларіну? Ну, власницю салону.

Павло на мить замислився, і обличчя його змінилося.

— Її важко не знати, — вимовив він повільніше, ніж звичайно. — Вона в нас тут помітна жінка.

— Ти чого завис? Подобається вона тобі, чи що?

Павло не відразу відповів. Перед очима в нього раптом спливла картина, яку він бачив кілька днів тому: Марина виходила із салону до своєї машини. На ній була яскрава сукня, туфлі в тон, легкий шарф ковзав за плечима, і вся вона здавалася впевненою, сяйливою, майже недосяжною. Вона рухалася так спокійно й красиво, що Павло потім кілька вечорів згадував цю мить, сам із себе посміюючись і водночас розуміючи, що забути не виходить.

— Гей, повернися, мрійнику, — Віктор помахав долонею перед його очима.

— Та я слухаю, — отямився Павло. — Що там із Мариною?

— У Ірини з нею була сварка через Артема. Малий на велосипеді зачепив її машину. Щоб не доводити до офіційних розбірок, я потім тихенько усунув подряпину.

— Зручно, коли руки з правильного місця, — сказав Павло.

— Руки — це так, — Віктор усміхнувся. — Тільки майстерня не моя, я там працюю. Було б своє діло — інша розмова.

Він давно мріяв відкрити власну автомайстерню, але поки що лишався найманим працівником і гарував на чужий бізнес. Павло цю мрію підтримував і часто казав, що Вікторові давно пора працювати на себе.

— Так от, — провадив Віктор, — Марина після ремонту машини зрозуміла, що я багато чого вмію. Я їй не тільки подряпину прибрав, а ще дещо з техніки подивився, кондиціонер налагодив, двигун відрегулював. Словом, вразив.

— Ближче до суті, — перебив Павло. — Ти можеш про машини годинами.

— Суть така: вона стала звертатися до мене по дрібницях. То злив у ванній забився, то посудомийка вередує, то кабель треба акуратно сховати. Навіть у спальні в неї працював, уявляєш. Ліжко, до речі, в неї таке, що половина меблевих магазинів позаздрила б.

Павло різко глянув на друга.

— Ти зараз спеціально мене дражниш?

— З чого це раптом? — Віктор здивовано насупився.

— Та годі тобі. До спальні пустили, ліжко показали…

— Ти зовсім? — Віктор перебив його. — Я про ремонт говорю, а не про твої фантазії.

— А помічник тобі не потрібен?